Понеділок, 18 листопада 2019p.

Багатодітну родину хочуть виселити з квартири

 У сім’ї чернівчанина В.В.Постевки 6 інвалідів. Батько Василь, мати Людмила, троє їхніх синів і дочка – інваліди. Шість членів сім’ї – шість інвалідів. Жодної повністю здорової людини в родині немає. Явище не ординарне. Це страшна біда. Це лихо. Це трагедія. Без допомоги гуманної держави і добрих людей сім’я не зможе впоратись із проблемами.


Листування з владою


 Гортаючи шість папок (!) листування з місцевою владою, я зробив сумний висновок: великі і малі начальники не прагнуть допомогти людям, а борються з ними, щоб перемогти їх.


 Начальники часто закидають батькові Василю Володимировичу Постевці, мовляв, Ви ж забезпечені люди, держава Вам щомісяця платить по 700 гривень. А разом на шістьох осіб виходить більше чотирьох тисяч. «Це ж великі суми», – кажуть чиновники.


 Таке враження, що ці начальники звалились з іншої планети. Що вони не бувають у магазинах, не ходять на продуктові ринки, не дивляться на лічильники води, газу й електрики. Бо 700 гривень сьогодні – це ніщо. Їх не вистачає для однієї здорової людини. А тут аж 6 інвалідів, у яких ті самі життєві потреби, що й у здорових людей. Або навіть більші. Бо тільки ліки «з’їдають» половину грошей.


 Як сьогодні прожити хворим 50-літнім батькам і їхнім трьом синам Андрію, Ігорю, Денису і дочці? Вони теж хочуть більш-менш сучасно одягатись, хочуть дивитися телевізор, хочуть мати комп’ютер, мобілки. Зрештою, хочуть їсти, як усі смертні.


 Чому ці елементарні людські потреби так важко усвідомлює місцева влада? Невже незрозуміло, що така малозабезпечена сім’я неминуче матиме заборгованість за комунальні послуги? Майже дві пенсії щомісячно «згорають» разом з газом, електрикою, водою і квартплатою. Так, явище не добре: сім’я заборгувала більше 12-ти тисяч гривень з 2006 по 2011 роки. Батько Василь Володимирович Постевка розуміє ситуацію, в якій опинилась багатодітна і багатостраждальна родина. Тому старається десь підзаробити. Щоранку і щовечора разом з дітьми ходить парками і скверами, збираючи пляшки, щоб прожити. Здається, вони найсумлінніші двірники в Чернівцях. Підбирають все підряд, акуратно розсортовують і здають. Окремо скло, папір, пластик. Особливо «врожайним» був День перемоги. Хтось мітингував, відпочивав, святкував. А дружні Постевки назбирали чотири торби пляшок. Побили рекорд – більше півсотні гривень заробили.


 Люди рятуються, як можуть. Бо жорстока держава тисне і ніяк не вгамується. Деякі особливо винахідливі чиновники радять продати квартиру чи здавати в оренду. Інші службовці в краватках взагалі дозволяють собі дорікати безпомічним батькам, для чого вони народжували дітей. Хіба подібне жорстоке звинувачення врятує ситуацію? Мова йде про живих дітей: не винні, що виростають у бідній сім’ї. Вони не винні, що їх закидали конвертами з тризубами, в кожному з яких чатує нова небезпека, страх. Не розуміють такі ще юні інваліди, чому це листи їм пишуть іменем України, іменем держави, згідно із Конституцією… Всюди все гарантують, а їм на хліб не вистачає. Родині Постевків дійсно не вистачає навіть на хліб. Когось може здивувати, що сім’я щодня купує по сім хлібин. У день пенсії батько домовляється про дешеву ковбасу по 40 гривень. 5 «палок» вистачає на 2-3 дні. Молоді організми та ще й з особливими потребами.


 Вже й літо надворі, але Постевки ще не бачили в себе на кухні черешень. Правда, раз батько приніс відро дешевих полуниць, що якийсь добрий дачник майже подарував. Ото було свято в квартирі. А такі вітамінні делікатеси, як помідори, огірки чи молоду картоплю, діти ще й не пробували. Чекають серпневих цін. Немає грошей. Їх забирає комунальна плата і важка для вимови і гаманця реструктуризація.


 «Я вже боюсь заглядати в поштову скриньку», – спересердя говорить Василь Володимирович. «Боюсь листів, як вогню. Бо в них постійні погрози: відберемо, виселимо, засудимо», – каже батько Василь.


 Особливо безжальна судова виконавча служба. Тут не добирають слів. У них улюблена погроза – конфіскуємо майно. Але чи знають суворі державники, чи є якесь майно у цієї великої бідної родини? Батько спить на викинутому дивані, який підібрав біля альтфатера. Сім’я користується зламаними меблями, що ще у вісімдесятих роках минулого століття придбали швачка «Трембіти» Марія Літовчук і довгорічна няня дитсадка Віоріка Постевка – працьовиті бабусі сьогоднішніх онуків.


 Сумлінні матері-трудівниці важкою багатолітньою працею заробили квартири і залишили їх своїм дітям, покинувши цей світ. Не їхня вина, що їхні діти і онуки є хворими людьми. Але вони повноцінні громадяни вільної України, яка вустами своїх владників дозволяє собі погрожувати, що забере це житло, якщо не будуть погашені борги.


 До речі, нещодавно Верховна Рада ухвалила Закон щодо реструктуризації мільярдних боргів українських олігархів. На жаль, цей Закон не стосується малозабезпечених, у яких є борги. Батько Василь Постевка, який доволі пристойно орієнтується в безмірному морі соціальних законів і постанов, обурюється такою щедрістю верховних депутатів. «То з багатіїв списали великі суми, а мене за якихось пару тисяч тягають судами і описують майно», – скаржиться глава сім’ї.


 А ми увесь час говоримо про європейські стандарти життя. Не досягнути їх ніколи, якщо в теплих владних кабінетах сидітимуть холодні службовці. Без співчуття до своїх же земляків-буковинців. Без чутливого до людського горя серця. Така канцелярська злість нас самих рано чи пізно з’їсть. Скільки ще може тривати це безглузде та байдуже листування з владою? Скільки ще змагатиметься добро і зло? Напевно, до безкінечності. Щось недобре діється з нами. З нашою владою, представники якої годинами складають довгі холодні відповіді, витрачаючи на цю творчість дорогий робочий час. Та багаторічне листування коштує дорожче, ніж квартирні борги. Де ж ті сміливці-патріоти, які люблять не лише передові гасла, а й своїх людей? І на своїй маленькій ділянці роботи дбають про них, переймаються їхнім горем.


 Невже так важко створити якусь владну комісію, яка б поклала край цій безкінечності та списала б борги? Бо інакше замучать одне одного.


 Батько сім’ї не опускає рук, хоча в розпачі. Записався на рятівний прийом до голови облдержадміністрації Михайла Папієва, збирається їхати в Київ до Азарова. Правда, з’явилась іскорка надії. В офісі Партії регіонів безпомічного батька підбадьорили: «Сплачуйте потрохи, як можете. Ніхто Вас не виселить і нічого не конфіскує».


 «Спасибі за підтримку. Але цього замало», – каже батько. Сьогодні в руках Партії регіонів знаходиться все: і влада, і багатство. І, на жаль, бідність. Така, як у родині Постевків. А бідність зможуть здолати лише люди з добрим серцем. З будь-яким партійним квитком. Відгукніться, добрі люди!

Оцінити матеріал:
(0 голосів)

Коментарі

Додати коментар

Забороняється розміщення коментарів, що містять: відверте рекламування, зокрема рекламування інших вебресурсів. Грубі, нецензурні вирази й образи в будь-якій формі. Безглузду інформацію, що не має сенсу (флуд). Такі коментарі видаляються без попередження.

Захисний код
Оновити

Коментарі Vkontakte.ru


Загрузка...
Альфа-Банк UA CPL

Нові блоги

Реєстрація

*
*
*
*
*

* Поле обов'язково для заповнення