Середа, 13 листопада 2019p.

Шлюбний договір репетиція розлучення чи путівник для розумних?

 Шановні читачі! Скажіть чесно: чи можна відкрити власну справу, не знаючи кон’юнктури ринку та не маючи правових знань? Згодна: можна, якщо хочете швидко розоритися. А чому Ви думаєте, що можете, беручи шлюб, покластися на випадок? Переконана, жити, точно знаючи, що саме, кому та на яких умовах належить, ефективно управляти рухомим і нерухомим майном родини краще, спираючись на шлюбний договір.


 Звертаючись до чоловіків, на котрих з чийогось легкого язика покладено три головні завдання у житті (Ви знаєте: дім, дерево і син), хочу застерегти. Тільки сліпий сьогодні не бачить: чоловік у разі розлучення частіше за все отримає мінімум. Син, якого він народив, називатиме татом чужого дядька. Будинок, зведений ним, суд віддасть дружині, оскільки він їй більш потрібний через те, що з нею (без варіантів) залишиться дитина. А дерево, що його він посадив, ростиме біля чужого тепер для нього порога. Чоловікові залишиться лише зірвати з нього гірке яблучко розчарування як «приз» за недалекоглядність. ...А все ж починалось із солодкого «яблука спокуси», як у Райському саду...


 Існує чинне українське законодавство, яке, власне, й регулює майнові відносини між подружжям. Проте визначені законом норми не завжди дозволяють справедливо вирішити майнові непорозуміння. Так, згідно із ним, під час розлучення усе нажите за час подружнього життя майно чоловік і дружина ділять порівну. За законом..., а згідно із судовою практикою більшу частину отримує здогадайтеся хто. Таке життя, каже пан Дмитро, який свого часу тричі переобирався народним засідателем і також підписував ці ухвали. Таким чином, якщо чоловік, перебуваючи у шлюбі, створив фірму чи придбав акції успішного підприємства, а дружина тринькала гроші на дорогий одяг чи ресторани, у разі розподілу майна і фірму, і акції все одно поділять навпіл. Тому, аби уникнути такої несправедливості, вигадали шлюбні договори, за допомогою яких подружжя вирішує, як розділити майно під час розлучення.


Шлюбний договір – не витвір сучасності


 Першими почали регулювати майнові питання у шлюбі древні греки та римляни. І в Україні шлюбний договір широко застосовувався серед населення. Важливим для майбутнього шлюбу було отримання благословення батьків. Домовленість між ними стала основою зобов’язальних відносин. Під час укладення шлюбного договору вже остаточно встановлювався посаг нареченої та віно, що вносив наречений. Посаг переходив у володіння родини, але віно ставало власністю дружини, що робило її матеріально незалежною, а також забезпечувало у випадку смерті чоловіка. Але з поширенням російського законодавства дружина втратила право вільно розпоряджатися своїм майном.


 Спочатку шлюбний договір укладався в усній формі, але із ХVII століття – в письмовій (це в першу чергу стосувалося тих випадків, коли посагом була земля). З часом така форма договору стала обов’язковою. Він фіксувався відповідними документами, що називалися «віновними листами».


 Умови шлюбного договору, викладені на папері, захищали наших предків від багатьох неприємностей як у сімейному житті, так і при розірванні шлюбу. Після загибелі Пушкіна, наприклад, велика частина його майна була описана за борги, але Наталії Миколаївні Гончаровій, згідно з умовами контракту, вдалося повернути свій посаг – полотняні заводи. Як відомо, багатодітна мати вийшла заміж удруге і була щасливою з новим чоловіком. Можливо, генерал Ланськой одружився б на світській красуні і без багатого посагу, але хіба передбачливість адвокатів, що укладали шлюбний контракт, не пішла на користь молодій вдові?


 У законодавство України це поняття увійшло 1992 року, коли Кодекс законів про шлюб і сім’ю доповнили статтею 27-1, що надавала право особам, які беруть шлюб, «за власним бажанням укласти угоду про вирішення питань життя сім’ї і передбачити майнові права й обов’язки членів подружжя». За рік, 16 червня 1993 року, вийшла Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок укладання шлюбного контракту».


 Чинний Сімейний кодекс акцентує увагу саме на договірному регулюванні таких правовідносин. З першого січня 2004 року контракт називається «шлюбним договором».


 За даними Міністерства юстиції, в Чернівецькій області в 2010 році укладено 14 шлюбних договорів. Отже, на відміну від Заходу, де шлюбний договір є нормою, буковинці не поспішають з цим.


 Якщо Ви вирішили укласти шлюбний договір або вагаєтеся, рекомендую ознайомитися з порадами юриста, психолога та священика.


Юридичні тонкощі


 – За кордоном шлюбний договір – це порятунок для багатих і шанс для бідних, адже після розлучення чоловік, наприклад, свої статки не втрачає, а дружина отримує чималу частку його майна як компенсацію, – зазначає приватний нотаріус Надія Василівна Макеєва. – Натомість в Україні, і на Буковині зокрема, шлюбних договорів укладають вкрай мало. Хтось, не тямлячи себе від кохання, просто не здатен думати про «грубу матерію», іншим – ділити нічого. Люди, на жаль, не до кінця розуміють важливість і необхідність шлюбних договорів. Якби подружжя частіше їх укладали, то вдалось би уникнути багатьох проблем під час розлучення.


 Надія Василівна стверджує: шлюбний договір – це інструмент, що дозволяє врегулювати всі майнові взаємовідносини подружжя, виходячи з індивідуальних особливостей і побажань кожної людини, та може бути укладений не тільки до реєстрації шлюбу, але й вже після.


– У якій формі він укладається?

– Шлюбний договір складають за місцем проживання одного з членів подружжя чи за місцем реєстрації шлюбу в трьох примірниках: один залишається в нотаріальній конторі, два роздаються чоловіку та дружині. Перед його складанням краще проконсультуватися в юриста. Договір посвідчується нотаріусом. Якщо договір укладають неповнолітні, необхідна згода їхніх батьків чи законних представників.


– Які положення можна ввести в шлюбний договір?

– Український Сімейний кодекс регулює лише майнові питання. Скажімо, якщо пара вирішила розлучитися, то суд чітко зможе поділити все майно, нажите в шлюбі, відрегулювати питання, хто, як і в якому розмірі сплачуватиме аліменти.


 У шлюбному договорі може бути визначено майно, яке дружина чи чоловік передає для використання на спільні потреби сім’ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу. Вони можуть домовитися про те, що майно, набуте ними за час шлюбу, є їхньою спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. Підкреслю, що цей вид договору не регулює життя під час шлюбу: шлюбний договір важливий у випадку розлучення.


Чи можна в шлюбному договорі визначити порядок користування житлом?

– Так. Якщо у зв’язку з укладенням шлюбу один із подружжя вселяється в житлове приміщення, що належить другому, сторони у шлюбному договорі можуть домовитися про порядок користування ним. Подружжя може домовитися про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї. Також вони можуть домовитися про проживання в житловому приміщенні, що належить одному з них чи є їхньою спільною власністю.


– Які ж положення не може містити шлюбний договір?

– Не можуть обмежуватися договором правоздатність або дієздатність подружжя, їх право на звернення до суду за захистом своїх прав. Крім того, шлюбний договір не може регулювати особисті немайнові відносини між подружжям. Не можна в шлюбному договорі передбачити права і обов’язки подружжя щодо дітей. Також договір не може містити положень, які обмежують право непрацездатного на утримання, а також містити інші умови, які ставлять одного з подружжя у вкрай несприятливе становище, – стверджує Надія Василівна.


 Отже, шлюбний договір фактично не може запропонувати парі нічого більше, крім урегулювання майнових питань, оскільки моральні, етичні і побутові проблеми законодавство просто не здатне вирішити. Тому це лише американці і частина європейцівможуть прописати в шлюбному договорі такі дрібниці, як, наприклад, хто з подружжя вигулюватиме собаку, хто має мити посуд, прати білизну, виносити сміття. Крім того, в нас ніхто з подружжя фактично не може захистити себе від зради та отримати за моральну шкоду хоч якісь компенсації, оскільки подружня невірність – не фінансове питання. Тому український шлюбний договір лише запропонує справедливе розділення майна, з умовами якого вже погодилися і чоловік, і дружина. Але з поширенням практики укладання шлюбного договору він буде розвиватися в юридичному аспекті і, можливо, набуде такого ж значення, як і на Заході, звичайно, з урахуванням української специфіки.


– Скільки коштує укладення шлюбного договору?

– Хочу підкреслити, що наявність шлюбного договору допоможе уникнути ситуації, за якої Ви можете втратити незрівнянно дорожчі за вартість самого договору речі, – каже юрист. – Ціна шлюбного договору, розробленого професіоналом, завжди індивідуальна та містить також консультацію з практичних аспектів його дії. Наразі вона становить приблизно тисячу гривень.


 Приватний нотаріус Надія Василівна Макеєва стверджує: поки що ні судова, ні нотаріальна практики щодо укладення шлюбного договору не є поширеними. «За час існування цього виду договору, – розповіла пані Надія, – я допомогла укласти всього два шлюбні договори: у першому випадку батьки одного з дуже молодого подружжя хотіли, щоб придбана на їхні кошти квартира у разі розлучення залишилась доньці; у другому – між дружиною і чоловіком існувала велика різниця у віці, чоловік мав власний бізнес, що приносив гарні прибутки, тож він хотів убезпечити себе на випадок розлучення. Адже, якщо під час шлюбу на прибутки від підприємницької діяльності купити, наприклад, квартиру, то вона під час розлучення підлягатиме розподілу».


 Проте п. Надія зауважує: «На сьогодні стовідсотково під час розлучення реалізується тільки таке положення шлюбного договору: все, що придбано під час шлюбу та записано на ім’я дружини (чи чоловіка), не підлягає розподілу під час розлучення». Тому фахівець радить укладати шлюбні договори людям забезпеченим, а от зовсім юним чоловікові та дружині можуть допомогти батьки, наприклад, подарувавши власній дитині квартиру чи автомобіль до одруження, адже, згідно із законодавством, це вже буде приватною власністю їхньої дитини і розподілу на випадок розлучення не підлягатиме.


 Юрист наполягає: шлюбні договори укладати вигідно. Часто, коли на консультацію приходить подружжя, яке вирішило розлучитися і якому належить поділити майно й зазнати супутнього «драйву», воно шкодує, що не домовилося про все це письмово заздалегідь.


Чи заважають майнові відносини любові?


 Більшість з нас на це запитання відповість ствердно. Пропонуючи напередодні весілля чи після нього своєму обранцю або обраниці укласти шлюбний договір, чоловік чи жінка в кращому разі побачить подив своєї половини, а в гіршому – почує підозри про небезкорисливість власних намірів. Але не все так просто.


 Сімейні психологи в оцінці шлюбних договорів неоднозначні. Одні стверджують, що укладення шлюбного договору – це перший крок до майбутнього розлучення. Адже у разі чого, чоловік і дружина розуміють, що юридично захищені і тому на підсвідомому рівні відмовляються боротися за свою сім’ю і зміцнення шлюбу. Таким чином, вони ніколи не будуть по-справжньому близькими, їхні стосунки не здатні бути до кінця довірливими, а шлюбний договір перетворить життя молодої сім’ї на шлюб з розрахунку, де головними дійовими особами є не чоловік і дружина, а практично два фінансові партнери.


 Інші психологи вважають, що юридично закріплені права та обов’язки подружжя вирішують багато проблем, що тільки можуть виникнути у взаєморозумінні через гроші і майно. Психолог Любов Пашкевич каже: «Причина, за якої шлюбний договір у нас досі сприймається як щось необов’язкове, як прояв недовіри до партнера, прихована в нашому менталітеті. З одного боку, це небажання зв’язувати себе зобов’язаннями: пункти контракту доведеться виконувати, у той час як про обіцянки можна благополучно забути (радянські стереотипи в нас ще живі). З іншого, – з невмінням захистити себе, свої права. Досі люди щодня ходять на роботу і навіть не намагаються дізнатися свої права, зазирнувши в трудове законодавство. Що тут говорити про шлюбний договір?! І якщо в центрі уваги західного громадянина найперше – його права, він здатний захистити їх і постояти за себе, то для України індивідуалізм довгий час був чужим явищем, у нашій підсвідомості закріпилося об’єднання в сім’ю задля того, щоб протистояти зовнішнім негараздам, причому це завжди підтримувалося державою… Для сучасних буковинців шлюбний договір часто є даниною прозахідній моді. Всерйоз він спрацьовує тільки в тому випадку, коли жінці справді є що втрачати в разі розлучення. Наприкінці дев’яностих років в Україні, зокрема на Буковині, з’явилися забезпечені жінки, які мають свій бізнес, власність, нерухомість. Бізнес навчив їх бути прагматичними. Тому нині ініціаторами оформлення шлюбного договору часто виступають саме забезпечені жінки».


 З точки зору психології, договір описує картину світу, створену двома партнерами. Люди одразу домовляються щодо меж матеріальних претензій, що допомагає надалі їм комфортно жити одне з одним. А в разі розлучення, якщо його неможливо оминути, уникнути судових позовів і з’ясування стосунків. «Тому, – вважає Любов Пашкевич, – казати, що майнові відносини заважають любові, – абсурд. Укладання шлюбного договору справді відчутно впливає на стосунки в парі: з’являється усвідомленість і відповідальність за свій вибір. Майбутнє подружжя дізнається заздалегідь щодо очікувань іншого в шлюбі. І це дуже важливо для щасливого союзу. При цьому основою шлюбу завжди залишається кохання, і не варто плутати це почуття із закоханістю, коли партнер сприймається через «рожеві окуляри». Спільно обговорений, усвідомлений шлюбний договір – вирішальний фактор щасливого подружнього життя. Адже сім’я тримається на подібності життєвих цінностей, а якщо вони різняться, то краще дізнатися про це одразу, а не при розлученні, тоді б, можливо, прислів’я «Про людину дізнаєшся тільки при розлученні», назавжди пішло б із нашого лексикону».


«Двом богам служити не можна»


 Настоятель Свято-Миколаївської церкви отець Октавіан каже: «Для того щоб закоханим розпочати спільне життя, потрібно отримати благословення батьків і згоду церкви. Ісус Христос сказав: «...Покине ... чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, – і стануть обоє вони одним тілом», тому що немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував, – людина нехай не розлучує!» Ми бачимо, що в цих словах відкривається величне таїнство: в шлюбі двоє людей стають одним цілим. Йдучи життєвою дорогою, всі радості та скорботи вони переносять разом, підтримуючи одне одного».


 Отець Октавіан говорить, що в шлюбі завдяки взаємній любові та довірі двоє людей долають будь-які перешкоди, а любов, зауважує священик, повинна бути духовною і жертвенною. «Підписуючи шлюбний договір, – стверджує він, – людина тим самим говорить про недовіру іншій відкритим способом, і ніякі слова про любов ніколи цього не приховають. Тут кожен залишається при своєму. Тут немає єдності. Кожен сам по собі. А яскраво виражене самолюбство не може бути засадою довготривалого шлюбу. Той, хто вірує в Ісуса Христа, шукає здійснення шлюбу за тими зразками, що нам дає церква, де шлюб є єдністю та образом вічного життя. Тут служиш або Богу, або грошам... Неможливо вінчатися в церкві та підписувати шлюбний договір: двом богам служити не можна». Хоча, на думку автора, церковнослужителі у своєму житті успішно поєднують і те, і інше, зважаючи на шикарні авто на дворах церков, і не тільки це.


 До розлучення вінчаних пар церква ставиться негативно. На запитання, чому розпадаються укладені на небесах шлюби, отець Октавіан впевнено відповів: «Люди забувають десять Божих заповідей, живуть як заманеться, втрачають духовні орієнтири, що призводить до того, що нині спостерігаємо: розпадаються шлюби, страждають не тільки чоловік і жінка, а й діти». Церква може розлучити вінчану пару тільки у випадку, коли порушено сьому заповідь, а саме в разі зради одного із подружжя. «Тоді, – каже отець Октавіан, – можна дати згоду на другий шлюб. А от третього, четвертого шлюбів не буває».


 На жаль, у наш час постійного прагнення психологічного та фізичного задоволення потреб для більшості людей вінчання в церкві – це скоріше театралізована вистава, данина моді або ж традиції без будь-яких гарантій на щасливий шлюб.


 Дивлячись на статистику, за якою половина вінчаних пар розлучається, розумієш, що життя людей заполонила форма, або зовнішній прояв, якщо хочете: співак ніби співає, а насправді – «фанера», депутати ніби працюють, а в результаті – «маємо що маємо», церква ніби освячує, а у підсумку – статистика. А де ж подівся зміст?


 Отже, існує така серйозна гарантія від сімейних сварок, чвар і багатомісячних судових процесів під час розлучення, як шлюбний договір, що є законом для обох сторін. І цей закон Ви пишете самі і для себе. І він не буде формальним, на відміну від тих, до написання яких час від часу запрошують політики з телеекранів і білбордів напередодні виборів.


 Фахівці кажуть: «Краще, щоб він був і ніколи не знадобився, ніж, щоб його не було тоді, коли він необхідний». Сподіваюсь, що Вам ніколи не доведеться скористатися Вашим шлюбним договором!!!

Оцінити матеріал:
(1 Голосувати)

Коментарі

Додати коментар

Забороняється розміщення коментарів, що містять: відверте рекламування, зокрема рекламування інших вебресурсів. Грубі, нецензурні вирази й образи в будь-якій формі. Безглузду інформацію, що не має сенсу (флуд). Такі коментарі видаляються без попередження.

Захисний код
Оновити

Коментарі Vkontakte.ru


Загрузка...
Альфа-Банк UA CPL

Нові блоги

Реєстрація

*
*
*
*
*

* Поле обов'язково для заповнення