Понеділок, 03 жовтня 2022p.
Помилка
  • JUser::_load: Unable to load user with id: 99

Білл Гейтс завітав у Подвір’ївку

 Дерево ціниться не тільки цвітом, але й плодами та корінням. Так само село славиться своєю історією. Як і будь-яка країна. Про Подвір’ївку Кельменецького району дізнаємося з письмової згадки 1429 року. А ще ж було життя, напевно, і до цієї дати. Але хто може про нього тепер розповісти? Хіба що поодинокі випадкові розкопки змушують напружити розум і повернутись у далеке-далеке минуле. Та, наприклад, згадати такий цікавий факт, коли молодий газда Іван Швидкий, копаючи на подвір’ї криницю, на глибині 12 метрів натрапив на білосніжний бивень мамонта…


 А скільки ще таких подвір’їв у цьому загадковому чисто українському селі Подвір’ївка! 888 дворів. Кожен з них – утаємничена сімейна фортеця, в стінах якої твориться найцікавіше – наше життя. Достеменно відомо одне: в кожному дворі живуть українці. Їх майже 100 відсотків. Є кілька приїжджих невісток чи зятів.


 На очі потрапила фотографія – віньєтка подвір’ївської церкви Різдва Пресвятої Богородиці, найдревнішої споруди у селі, якій 140 років. Якраз з нагоди цього ювілею і розмножили такий знімок. Здивувало те, що поруч із портретами священиків, які вірно служили в подвір’ївській парафії, виділявся бюст московського попа Алєксія – попередника сьогоднішнього фундатора якогось примарного «русcкаго міра» Кіріла.


 770 гектарів Подвір’ївки розкинулись на кордоні з Молдовою. 2225 мешканців вважаються найвіддаленішими від райцентру Кельменців.

Цих дві тисячі – це лише офіційно зареєстровані. А насправді із села виїхало за кордон приблизно 400 подвір’ївчан.


 Сьогодні такий процес цивілізовано називають міграцією. Він давній, як цей світ. Колись люди тікали на відносно вільну Буковину від російської панщини, від рабського кріпацтва. Перепливали Дністер і оселялись на Кельменеччині, змінюючи свої родинні прізвища. Певно, тому в Подвір’ївці так багато Чумаків, Бурлак, Беженарів (від слова «бежать»). А ще є Камінні, Желєзні, Дерев’янки. Досить поширене в селі прізвище Чунтулів. І подвір’ївського сільського голову так величають – Чунтул Олександр Вікторович. Саме так величають цього примаря, бо вчетверте з переконливим відривом перемагає він. У фронтовій газеті «За Родину» (січень 1944 р.), яку показала нам бібліотекарка Людмила Статник, є указ Сталіна про нагородження рядового Василя Семеновича Чунтула орденом Червоної зірки. А ще є указ прем’єра Путіна про нагородження Державною премією Росії Чунтула Олександра Васильовича. Так, так нашого буковинця з Подвір’ївки, генерала авіації. А без підпису його рідного брата, військового терапевта-кардіолога Віктора Васильовича Чунтула не полетіли б у космос ні Попович, ні Терешкова, ні Джанібеков з Ніколаєвим, ні іноземні космонавти. Всіх їх благословляв у навколоземну подорож і відповідав за їхнє здоров’я полковник медичної служби з Подвір’ївки. Так і хочеться вигукнути: «Знай наших!» До речі, якраз плакат з такою назвою висить у рамочці в кабінеті сільського голови.


 Є ще при сільській раді посада соціального працівника. Соціальними проблемами займається Галина Іванівна Чунтул. Вона своїми розповідями мовби продовжила серію «Знай наших». На початку 2013 року сягне столітньої позначки довгожителька Подвір’ївки Ніна Сафронівна Гуцул. На рік молодші від неї Надія Кирилівна Бурдейна та Марія Несторівна Карпенко. Ці майже столітні (які живучі!) жіночки з дівочих років важко працювали в подвір’ївському колгоспі імені Мічуріна. Однак отакі славні отримують лише мінімальну пенсію. І навряд чи їх вже порятує хвалена пенсійна реформа Тігіпка. Як і всіх інших 726 дідусів і бабусь села Подвір’ївка, середня пенсія яких не перевищує навіть тисячі гривень…


 А ще є в селі більше десятка абсолютно одиноких стареньких. Майже не встає з ліжка 93-літній незрячий Михайло Петрович Сінько. Як і його сестра Ольга Петрівна Чобан. Обоє реабілітовані, їм додають якісь копійки до пенсії за те, що ні за що відсиділи у в’язниці. Молились богові Єгові, і саме за це їх кинули за грати. Такі страшні комуністичні знущання пережили люди! Як і важку роботу в колгоспі незлим і тихим словом згадують одинокі бабусі Марія Григорівна Чумак, Лідія Сергіївна Біляк та Марія Василівна Тамазликар. По 40 (!) років мають вони трудового стажу на полі і тваринницькій фермі. Проте праця їхня оцінена мінімально – 780 гривень. І якби не соціальна робітниця Тетяна, яка допомагає безсилим і виснаженим пенсіонерам принести води чи товару з магазину, зварити їжу, випрати одяг, випрашувати город, важко було б їм виживати.


 На цій категорії людей акцентую не випадково: це своєрідний тест при оцінці рівня життя будь-якого суспільства. І якщо ми постійно бачимо і чуємо, що міжнародний імідж України поступово падає, то заперечити цього ніхто не може, адже навіть факти нашої Подвір’ївки переконливо підтверджують цей спад обіцяного покращення життя вже сьогодні. Слова – полова.


 Турботлива соціальна піклувальниця Тетяна зі сльозами згадує останні дні свого самотнього підопічного Івана Степановича Беженара, який відійшов у безвість недавно, коли на його подвір’ї зацвів пахучий бузок. Знатний комбайнер і тракторист все віддав колгоспові. Навіть сім’ю не зумів створити. Зате останньою дорогою до цвинтаря на подушечках несли його ордени… Цікаво, що передсмертним проханням цього уславленого хлібороба були такі слова: «Дайте нашим людям роботу».


 Простий комбайнер навіть перед кончиною заповідав нащадкам вирішити найболючішу проблему України, Буковини, Бессарабії, Подвір’ївки. Офіційно таких, що на обліку у службі зайнятості, – 14 подвір’ївчан. А реальних безробітних півсела. Бо чиновницькі мудрагелі так закрутили статус сільського безробітного, що кінь ногу може звихнути.


 – Цю систему визначення довели до колапсу, – справедливо обурюється сільський голова. – Бо якщо член особистого господарства має більше 25-ти соток землі, то він вже не зможе стати на облік у службу зайнятості. Навіть якщо в хаті кілька душ на цих 0,25 га, все одно вони вже «заможні», бо працезабезпечені.


 Візьмемо, наприклад, молодого 25-літнього юнака Олександра Ліська. П’ять років вчився на платному геофаці Чернівецького національного університету. Батько Петро постійно працював у Москві і продовжує укладати асфальти довкола Кремля. Сашко – дипломований фахівець з кадастру землі. Здавалось би, професія нарозхват, особливо після прийняття відповідного кадастрового Закону. Але місця для нього немає.


 Працьовитого безробітного Сашка Ліська люди обрали своїм сільським депутатом. Щоб громадою обух сталить та заходиться вже будить.


Спадок мільйонера


 У Подвір’ївці зовсім не шкодують, що колись потужний колгосп-мільйонер розвалився. Це правда, що була для багатьох робота, була певна життєва система. Були й ордени та медалі. 55 нагороджених – це досить багато. Була у Подвір’ївці і «Золота зірка» героя. Однак люди дотепер не знають, куди подівалися ті зароблені ними мільйони карбованців. Село досить хаотично забудовувалось, не має свого чітко визначеного центру, не кажучи вже, що головна дорога біля сільради, народного дому, бібліотеки й дитсадка гравійована. На жаль, мільйонер не залишив таких статків, які б довелось лише підтримувати сьогоднішньому поколінню. Надто багато руїн передав колгосп, на ремонт яких йде більше коштів, ніж на будівництво.


 Дуже важливо, що сьогоднішня влада зігріла Подвір’ївку природним газом. Прокладено 28 км підвідного газопроводу, 30 км – розподільчого – вулицями села. Газифіковані усі сільські установи. Подвір’ївка не лише обігрілась, а й освітилась. Майже 4 км вуличного освітлення – це теж здобуток сьогоднішнього села. Лише торік відремонтовані Церковна і Шкільна вулиці, є позитивний висновок експертизи на асфальтування двокілометрової Товариської вулиці.


 Село поступово долає наслідки збанкрутілого господарства. Наслідки, що підкосили людей як матеріально, так і морально. Є надія, що у вересні за парту сяде більше школярів. І ця позитивна тенденція прогресує. Якщо торік народилось 24 подвір’ївчан, то вже тепер за півроку лелеки принесли 16 немовлят.


 Та особлива гордість Подвір’ївки – родюча земля. Сільську громаду, очолювану Олександром Чунтулом, не замогли бур’яни, як це спостерігається в багатьох буковинських селах. У Подвір’ївці немає жодного закинутого гектара! Це сьогодні рідкість. Абсолютно всі поля роздані в оренду підприємцям і фермерам. Милують зір золоті розлоги пшеничних ланів.


 У селі – жнива. Всі знають, що це дійсно золота пора. З досвіта до ночі сьогодні в полі депутат районної ради Олександр Пастух, який обробляє 250 гектарів, його брат Володимир, підприємці-хлібороби Валер’ян Герлежій, Юрій Зіндюк, Микола Гаврилевич, Руслан Пастухов, Олександр Бабинчук, Олег Гайдей і, звичайно ж, фермер Віктор Чунтул. На врожайність не скаржаться, виходить близько 40 ц з гектара.


 Це далеко не повний перелік подвірївських газдів, які орендують родючу ріллю. Підкреслюємо, саме господарів з Подвір’ївки. Що теж сьогодні рідкість. Бо в багатьох селах землею орудують заїжджі «ріпакові» бізнесмени.


Сайт «Подвір’ївка»


 Американське подружжя мільйонерів Мелінди та Білла Гейтсів вирішило допомогти українцям комп’ютерами. Вони заснували програму «Бібліоміст», в рамках якої компанія Microsoft взялася передати нашим книгозбірням програмне забезпечення на суму 4,4 млн. доларів і подарувати їм понад 5 тисяч комп’ютерів. Грант на встановлення сучасної інформаційно-розмножувальної техніки виграла і Подвір’ївська бібліотека. З допомогою уже згадуваних підприємців Олександра Пастуха, Валер’яна Гергележія та Юрія Зінзюка господиня книгозбірні Людмила Статник готує приміщення, виконуючи всі вимоги американських меценатів. Вона поспішає, аби до Дня незалежності організувати в селі комп’ютерне свято. Бо головна мета цієї акції – об’єднати заробітчан та їхні сім’ї через Інтернет з допомогою Skype-дзвінків. Можливо, ще не всі усвідомлюють це благо. Але воно дійсно так.


 Бо лише з Подвір’ївки за кордоном працюють 400 земляків. Причому цей потік заробітчанства прогресує. Якраз такі бібліотечні Skype-пункти допоможуть родинам частіше спілкуватись, психологічно пом’якшити відчуття розлуки.


 Відтепер можливість скористатись скайпом отримають не лише заможніші володарі комп’ютерів, а й залишені батьками діти, їхні бабусі, родичі, адже в подвір’ївській бібліотеці буде функціонувати безкоштовний громадський відеопереговорний пункт. Для когось це вже звична річ, а комусь це надзвичайно приємна новина!


 Окрилена такою захоплюючою роботою, Людмила Статник виношує мрію створити місцевий сайт «Подвір’ївка». Щоб і сам комп’ютерний геній Білл Гейтс зміг зайти в Подвір’ївку і пересвідчитись, скільки радості приносять людям його дарунки. Хоча про Подвір’ївку Білл Гейтс, напевно, вже чув. Працюючи три роки у всесвітньо відомому курортному місті Ніцца подвір’ївський космічний полковник, кардіолог Віктор Чунтул сидів за одним столом з американським мільйонером і розповідав йому про чарівний куточок – Буковину, а можливо, й про рідну Подвір’ївку.


 У цій же бібліотеці, гортаючи архівну папку про село, звернув увагу на пожовтілий плакат «Патріоти-інтернаціоналісти Подвір’ївки», випущений 1974 року. Там був такий статистичний абзац, який у кожного викличе посмішку: «В особистому користуванні колгоспників – сотні мотоциклів і телевізорів, більше тисячі радіоприймачів». А сьогодні, коли такі смішні підрахунки не ведуться, таки спробував розпитати, скільки комп’ютерів у селі. Хтось називав цифру 20, інші – 50. Нехай це лише приблизні припущення, але все одно на 888 дворів замало. Бо в Італії, де найбільше працює заробітчан з Подвір’ївки, в кожної людини комп’ютер. Так що ще раз спасибі Біллу Гейтсу від буковинців за допомогу.

Оцінити матеріал:
(1 Голосувати)

Коментарі

Додати коментар

Забороняється розміщення коментарів, що містять: відверте рекламування, зокрема рекламування інших вебресурсів. Грубі, нецензурні вирази й образи в будь-якій формі. Безглузду інформацію, що не має сенсу (флуд). Такі коментарі видаляються без попередження.

Захисний код
Оновити

Коментарі Vkontakte.ru


Загрузка...

Нові блоги

Реєстрація

*
*
*
*
*

* Поле обов'язково для заповнення