Перша письмова згадка про село Витилівка датується 1504 роком. В урочищі Потічок виявлене одне з найдавніших на Буковині поселень ранньотрипільської культури (IV тис. до н.е.).
Витилівка розкинулася за 16 км від обласного центру і входить до Лашківської сільської ради Кіцманського району. Погожим осіннім днем та чарівними краєвидами зустріло село. Витилівчани займалися, як і в кожному буковинському селі цієї пори, збиранням врожаю. У пошуках центру села спілкувалася з місцевими жителями. Вони і розповіли, що саме село не велике, тому якихось серйозних проблем не має, а з приходом нового сільського голови життя покращилося. Вулиці освітлені, село газифіковане... Витилівчанка Марія Ігнатюк: «Сільський голова Іван Ванчуляк що обіцяє, те й робить. Більшість питань вирішено, але залишаються ще незначні проблеми. У нас в селі є приватна ферма, де вирощують індиків. Коли їх возять, то машини розбивають дорогу, а також з ферми великий сморід».
Повернули на вулицю, де вишикувалися в ряд гарні будиночки-близнюки. Пані Марія розповідає, що після повені 1991 року держава виділила кошти на зведення помешкань для постраждалих. На горизонті за будиночками-близнюками височить башта-«хмарочос» – це колишній млин, але через певні обставини він у неробочому стані.
Знані вихідці села
У Витилівці проживає понад 1000 мешканців. Основне населення – українці. Витилівчани займаються землеробством, тваринництвом, бджільництвом, підприємницькою діяльністю та працюють у різних закладах.
А ще село славиться своїми мешканцями. Тут народився Віктор Зубар, активний громадський діяч, автор поетичних книг, драматург і художник. Кіцманська районна рада запровадила літературно-мистецьку премію імені Віктора Зубара. Також народилася та провела свої дитячі роки у Витилівці заслужена артистка України Марія Миколайчук – вірна дружина кіномитця Івана Миколайчука. Варто згадати і про бабусю української співачки Ані Лорак (Кароліни Куєк) та її тата Мирослава Куєка, журналіста та письменника, вихідця цього села. Перелік знаних витилівчан на цьому не закінчується…
Марія Ігнатюк, сусідка бабусі Ані Лорак, розповідає, що співачка інколи приїжджала та провідувала її. Але коли бабуся померла, то Мирослав Куєк хатину продав. Журналістам вдалося побачили садибу, але, на жаль, вона заросла бур’янами. Жителі кажуть, що Мирослав Куєк майже щотижня навідується в село до церкви.
З освітніх закладів – лише садочок
Обійшовши півсела, дісталася нарешті центру. Склалося враження, що опинилася в радянському селі: такі ж будівлі, така ж атмосфера, як за Радянського Союзу. Правда, зовні облуплені клуб і фельдшерсько-акушерський пункт та розбиті сходи Будинку культури повертають вже в наш час.
У селі функціонують: дошкільний навчальний заклад, Будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт, пошта, хлібопекарня, Українська промислова група «Інвест», котра виробляє 70% індичого м’яса по Україні. Через те що село входить до Лашківської сільської ради, то школа і сільська рада функціонують у Лашківці. У ФАПі зроблений всередині невеличкий ремонт, працюють два медпрацівники. Мешканці кажуть, що швидка допомога з Кіцмані приїжджає за 5 хвилин, тому не доводиться довго чекати. Варто сказати, що у Витилівці є дві церкви, одна вже давно побудована, а інша добудовується.
Навпроти клубу розташоване гарне приміщення дитячого навчального закладу. За словами завідуючої Світлани Прокопюк, раніше в приміщенні дитячого садочка була початкова школа: «Дітей дошкільного віку в селі було небагато, тому вирішили закрити школу. А батьки, аби не водити дітей молодшого віку в садок до сусіднього села, відстояли на місці школи садочок, котрого в селі не було».
Будівля, де зараз функціонує дитячий навчальний заклад, зведена у 1963 році, перебуває на балансі сільської ради. Садочок відкрили 1 жовтня 2009 року, на той час приміщення потребувало ремонту. Тому за кошти сільської ради та за фінансової підтримки батьків зробили косметичні ремонти. Згодом у грудні, коли відкрилися групи, почав функціонувати садочок. У приміщенні є туалет, газова котельня, тепла та холодна вода.
Двоє вихователів, котрі отримують по 1300 гривень, виховують 19 дітей, водночас садочок може прийняти до 50. Групи різновікові – від 2,5 до 6 років. Садок працює вже протягом двох років за напрямом «Народознавство», двічі на тиждень приходить музичний працівник, є гурток «Умілі ручки».
Завідувачка дитсадка Світлана Прокопюк ділиться планами: «Плануємо відкрити ще одну групу в червні наступного року, але не знаю, чи це станеться. Хочемо обладнати підвал, тому що нікуди складати городину. Адже маємо город, збираємо врожай, допомагають у цьому батьки та сільський голова. Цього року зібрали небагато врожаю (буряк, моркву, картоплю), але сподіваємося, що вистачить, заквасили огірки. Потребує заміни котел, вікна замінили, проте не всі, потрібний ігровий майданчик, гойдалки, хочемо нові меблі».
Плани справді грандіозні, на що сільський голова Іван Ванчуляк оптимістично каже, що з часом все буде робитися: «З документами від садочка ходжу, як з настільною книгою».
І найперше, що планують зробити для дитячого закладу, – це дашок для дитячих візочків, тому що, за словами завідуючої, дітей привозять на візочках і немає де їх тримати. А взагалі тут створені сприятливі умови для виховання дітей. Пані Світлана розповідає: «Хлібом нас забезпечує безкоштовно приватний підприємець Ольга Штефюк, котра «тримає» хлібопекарню, інші підприємці допомагають капустою, індиче м’ясо продають дешевше, викопали криницю, тобто всі як можуть намагаються допомогти».
Школярі з Витилівки ходять до Лашківського ЗНЗ, а це близько трьох кілометрів. Жителька села Марія Андріївна каже, що велика проблема – дістатися дітям до школи. Улітку ще ходити можна, але узимку – важко. Сільський голова Іван Ванчуляк цю проблему планує вирішити. За його словами, існує положення, згідно з яким якщо відстань до школи є меншою за три кілометри, то шкільного автобуса не дають. Тож шкільного автобуса село не може мати. Тому сільський голова планує створити хоча б автобусне сполучення Лашківка – Витилівка – Чернівці, аби діти хоча б таким чином могли діставатися до школи сусіднього села. «Це питання вже вирішувалося, але не до кінця, – розповідає пан Іван. – Будемо залучати приватних підприємців, щоб довозили дітей до школи».
Робота в селі є завжди
Наприкінці робочого дня завітали до сільського голови. За 15 хвилин до нашого приходу Іван Ванчуляк їхав на тракторі, допомагаючи збирати врожай для дітей з садочка. Розповів на ходу про зроблене: «У садочку встановили телефон, відремонтували трансформаторну підстанцію, на що неодноразово скаржилися жителі села, створили відділ з благоустрою при Лашківській сільській раді, чим надаємо людям послуги з вивезення сміття централізовано один раз на місяць – трактор проїжджає та забирає. Намагаємося підтримувати чистоту в навколишніх селах, на стадії завершення документи на нове кладовище, відремонтували пам’ятник Тарасу Шевченку, в садочку будемо переходити на дрова, бо великі затрати йдуть на газ, взимку в Будинку культури будемо проводити вечори «Кому за 30». Таку діяльність сільрада на чолі з паном Іваном провадила за неповний рік, але попереду – ще роботи вистачає. Як каже сільський голова: «Не маю коли довго засиджуватися в кабінеті, коли знаю, що робота чекає».
Костел, Будинок культури й трактор
У Витилівці при дорозі красується костел. Як розповідає сільський голова, община з Польщі, котра приїхала, його реставрувала та навела всередині лад. Хочуть те приміщення передати на баланс сільської ради. Сільський голова Іван Ванчуляк: «Не зможемо зробити в костелі офіс або кабінет, тому планували відкрити там краєзнавчий музей польської общини. А ще порадили влаштувати в костелі недільну школу». Потребує реконструкції та серйозного ремонту і Будинок культури. На часі – купівля трактора (що радує, кошти на нього є), що розчищатиме вулиці від снігу, а також завозитиме дрова у дитячий садочок. Ольга Штефюк, приватний підприємець, планує відкрити ферму, де триматимуть велику рогату худобу, свиней і птахів. Тож планів чимало і, дай Боже, аби вистачило сил, здоров’я та коштів їх втілити.
Обраний на посаду сільського голови Іван Ванчуляк, засукавши рукава, одразу взявся до роботи. Вже зроблено чимало, за його словами, зупинятися на цьому не збирається. Те, що заплановано, хоче втілити. Аби село мало гідний вигляд і в ньому було приємно жити.
З повагою, _dyr