Село Романківці ми обрали неспроста. По-перше, це одне з найбільших сіл Чернівецької області та найбільше село Сокирянського району, населення якого близько 5000 жителів. Розташоване за 120 кілометрів від обласного центру та в 20 км – до міста Сокиряни. До найближчої залізничної станції Романківці два кілометри. Перша письмова згадка про село датується 1565 роком.
Життя в селі, немов у місті
На сьогодні в селі функціонує сільська рада, гімназія, бібліотека, дошкільний навчальний заклад, дитячо-юнацька спортивна школа, геріатричне стаціонарне відділення, пошта, аптека, Будинок культури, відділення банку, велика кількість магазинів та інші заклади, котрі компактно розташовані в центрі села. Село освітлене. В 2003 році провели газ, спочатку газифікували школу та дитячий садок, а до 2006 року пройшла газифікація всього села. Тож романківчани живуть, неначе в місті.
Прикрасою села є дерев’яна Свято-Михайлівська церква, котрій понад 100 років. Цього року завершили її реконструкцію, котру проводили за кошти прихожан. Навпроти храму недільна школа, до якої ходять сільські діти. Неподалік центру розкинувся парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення. При вході до парку висить вивіска з написом: «На цьому місці між 1829-1953 рр. стояла Тріумфальна арка, споруджена поміщиком Василем Росету-Баланеску на честь перемоги російських військ над Наполеоном у Вітчизняній війні 1812 року».
У селі щонеділі розгортається ринок, де підприємці представляють сільськогосподарську продукцію, речі, побутову техніку тощо.
Також село Романківці пишається видатними особистостями: Костянтин Попович – письменник, науковець, державний діяч Молдови, член спілки письменників України та Молдови, Василь Гандзій – поет, хлібороб, член Національної спілки журналістів України та інші.
Вирішується проблема черги в ДНЗ
Приїхавши зранку до села, побачили батьків, які відводили малечу до дитячого садочка. Завітали і ми, щоб побачити, як проходять дні у дитячому навчальному закладі «Чебурашка». На території садка були помітні ігрові майданчики, де з пеньків, коліс і підручних матеріалів відтворені головні герої казок. Все це створено руками батьків і дітей. Зустріла нас методист, вихователь Олена Нікуліц, яка розповіла, що виховується в садочку 140 дітей віком від 1,5 до 6 років.
Дошкілля в селі Романківці бере свій початок ще з 1949 року. Тоді було засновано яслі-сад з однією різновіковою групою. Згодом в 1966 році садочок почали відвідувати понад 50 дітей. Через два роки функціонувало вже 4 групи. За словами Олени Михайлівни, в ДНЗ на сьогодні існує шість груп, котрі укомплектовані за віковими ознаками. В установі працюють 14 педагогів за базовою програмою розвитку дитини «Я у Світі» та за фізкультурно-оздоровчим напрямом. Велика увага приділяється естетичному вихованню дітей. Поточний ремонт проводиться щороку. Олена Нікуліц зазначає, що Василь Козак посприяв ремонту: в 2010 році замінили всі вікна на металопластикові. «Плануємо до літа завершити ремонти у підвальному приміщенні і відкрити ще дві групи, адже черга складає понад 50 дітей», – розповідає Олена Михайлівна.
ДЮСШ – гордість села
Директор гімназії Валерій Степаненко радо зустрів нас у селі та показав гордість села – дитячо-юнацьку спортивну школу. Як розповідає директор, раніше на місці цієї школи була котельня. Територію в оренду взяв приватний підприємець, який хотів облаштувати на цьому місці свій бізнес. Натомість голова Сокирянської РДА Василь Козак побачив інші перспективи для цієї місцини. Було прийнято рішення розірвати з підприємцем договір, і згодом тут з’явилася спортивна школа.
Котельня була в жахливому стані, взялися за роботу, якої було «непочатий край». Ремонт тривав протягом року. Приміщення розміром 30х12 м утеплили, провели газ, облаштували душ, туалет та роздягальні, а також закупили сучасні тренажери.
Спортивна школа функціонує вже два роки та обслуговує жителів Романківців і навколишніх сіл. Відвідують її близько 400 дітей. У приміщенні можна грати у волейбол, займатися легкою атлетикою, тенісом, футболом. До 18.00 займаються діти, а після – усі охочі. Валерій Степаненко каже: «У школі проводять спортивні змагання. Подвір’я освітлене, тому на майданчику є можливість грати у волейбол. Плануємо добудувати ще одне приміщення. Хочемо, щоб було дві зали: гімнастична та ігрова. Плани є, проте потрібні кошти на їхнє втілення».
Будинок для пристарілих
У селі функціонує геріатричне стаціонарне відділення, де живуть люди похилого віку, котрі не мають рідних, які б опікувалися ними. Василь Козак наголошував на тому, що для людей поважного віку потрібно створити всі умови для комфортного проживання.
На місці тодішнього колгоспного садочка облаштували Будинок для пристарілих. Завідуюча Лариса Зяблюк розповідає, що в будинку проживає 17 похилих людей віком від 45 до 85 років. Персоналу – 12 осіб. «У нас було невелике приміщення, тому вирішили добудувати ще одне, яке закінчили вже цього року, – каже Лариса Василівна. – В новому корпусі є житлові кімнати, де оселили людей, а також є їдальня, де харчуються п’ять разів на день, баня, туалет, пральня і все необхідне». Зазвичай люди спілкуються, дивляться телевізор, читають книги. Один раз на місяць приходить лікар, який проводить обстеження похилих людей. У Будинку для пристарілих проводиться цілодобовий нагляд, тож люди почуваються в безпеці та комфорті.
У лікарні дві машини швидкої допомоги та VIP-палати
Романковецька дільнична лікарня розташована неподалік центра села. Обслуговує Романківці та навколишні села. Головний лікар дільничної лікарні Євген Гаврилюк розповідає, що в лікарні 54 працівники, є 10 койко-ліжок, 12 – денного стаціонару. «Лікарня газифікована, є каналізація та водопостачання, – каже Євген Васильович. – Щороку робимо косметичні ремонти, за останні три роки облаштували дві VIP-палати із сучасною вбиральнею та душовою кабіною, замінили вікна на металопластикові, облаштували подвір’я. Спонсор ТОВ «Сварог-Буковина» подарувало лікарні телевізор та холодильник». У селі дві машини швидкої допомоги обслуговують близько 9 навколишніх сіл. Як кожній лікарні завжди щось необхідне, так і Романковецькій дільничній лікарні потрібно оновлене медичне обладнання, а найголовніше – флюорограф. Велика проблема з кадрами. Євген Гаврилюк сподівається, що до лікарні прийдуть працювати романковецькі випускники медичних вишів.
Школі – 60 років
Освіта в мальовничому селі Романківці бере свій початок з кінця XIX століття. Спочатку це була церковно-приходська школа, потім діти здобували освіту у початковій, агрошколі, семирічці. І тільки у 1951 році школа реорганізовується в середню. Перший випуск відбувся в 1954 році. У 2003 році заснували заклад нового типу – гімназію. На сьогодні працює 52 вчителі та навчається 556 учнів.
Як розповідає директор гімназії Валерій Степаненко, розвитку, процвітанню та забезпеченню комфорту сприяють спонсори, які завжди дбають про гімназію та викладацько-учнівський склад: голова РДА Василь Козак, представники корпорації «Сварог-Буковина» та інші. «Подарували телевізор, комп’ютер, надають грошові премії медалістам і відмінникам», – каже директор гімназії.
Ближче до обіду до Романковецької гімназії почали з’їжджатися випускники та гості. Учні та педагоги підійшли урочисто до святкування 60-річчя школи. У кожному кабінеті учні зустрічали гостей і розповідали про школу, яка за цей час підготувала 3000 випускників. О 13.00 розпочали святкування. Першим привітав «ювілярку» голова РДА Василь Козак, який неодноразово допомагав у покращанні закладу. Вручили почесні грамоти та дипломи вчителям і ветеранам школи. Свої конкурсні номери показали учні гімназії: співали, танцювали та розважали гостей. Почесні випускники вітали, згадували приємні моменти шкільного життя та вручали презенти для школи. На гарній зворушливій миті винесли торт, свічки якого задув директор гімназії Валерій Степаненко. Свято вдалося, принаймні у цьому переконалися усі присутні.
PS Життя села Романківці триває, кожен мешканець та спонсори намагаються зробити свій внесок у розвиток села. І сподіваються, що життя в ньому з року в рік покращуватиметься.
