Понеділок, 28 вересня 2020p.

Пенсійна реформа, або Кому пощастить більше

 Україні пенсіонерів вже стільки ж, скільки і працюючих. Станом на 1 квітня 2011 року в Україні кількість пенсіонерів збільшилася на 60 тис. осіб – до 13 млн. 766 тис. осіб.


 У той же час кількість працевлаштованих громадян, платників внесків до Пенсійного фонду на постійній основі, з початку року скоротилася на 400 тис. осіб – до 14 млн. осіб. Тобто фактично кожен працюючий українець утримує одного пенсіонера. Середній розмір пенсії у чоловіків складає 1 тис. 470 грн., у жінок – 1 тис. 15 грн.


 Нагадаємо, що напередодні, 1 червня, уряд вніс до парламенту оновлений законопроект про пенсійну реформу. Одним із його ключових нововведень є трирічний перехідний період, впродовж якого жінки зможуть самі обирати, в якому віці виходити на пенсію, – в 55 років чи пізніше. При цьому за кожен перепрацьований рік людина отримуватиме істотну надбавку до пенсії.


 Як повідомляв раніше наш уряд, однією з причин проведення пенсійної реформи є той факт, що в Україні пенсіонерів багато, пенсії маленькі, зарплатня в конвертах, а Пенсійний фонд є непосильним баластом для бюджету країни.


 За роз’ясненням щодо цієї реформи ми звернулися до начальника Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області Михайла Романіва. «Зміни в законодавстві щодо пенсійного забезпечення почались ще в 2004 році, після прийняття Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Інша справа, що через різні обставини та реформа не набула належного розвитку. Тому її потрібно сьогодні продовжувати і поглиблювати. Що залишилось від 2004 року? Маємо започаткований у 2004 році перший етап – запровадження солідарної системи і відмежування від радянського соціального забезпечення до соціального страхування. Це далеко не однозначні речі, які, на жаль, багато людей розрізнити не можуть. Розпочавшись, вона одразу забуксувала, потім була спроба реанімації. З 1 січня 2008 року запроваджено оцінку вартості трудового стажу, заробітної плати, повернення до масового перерахунку пенсій. Вони суттєво тоді змінилися та вплинули на купівельну спроможність. А далі пішла зрівнялівка. Якби не тодішній популізм керівників держави, може, і далі б реформа набирала обертів і продуктивно реалізовувалась. Але якщо з 1 січня 2008 року хоча би в елементах реформа почала запроваджуватись, то з 1 квітня ухвалено волюнтаристське рішення – виплата всім піднімається до мінімального рівня.


 Про яку соціальну справедливість можна говорити? Крім того, це призвело знову до зрівнялівки. А далі пішов цифровий популізм: дрібні місячні доплати, не введені в правове поле. Він і знищив добрі паростки», – зазначає Михайло Романів.


 За словами Михайла Романіва, виникла потреба створити іншу систему – накопичувальну. Бо наша звична «солідарка» – це начебто спільний казан, коли ми платимо пенсії своїм батькам, а наші діти платитимуть пенсії нам. Ця система себе вже вичерпала. Бо народжуваність падає. Щоб платити пенсії, доводиться залазити в кишеню держбюджету. Тому й не будуємо дороги, не інвестуємо в науку, не додаємо вчителям і медикам.


– Михайле Васильовичу, а що ж породило гігантські розриви між мінімальною і максимальною пенсіями?

– Це теж плід тієї ж солідарної системи з одного казана. Деякі категорії пенсіонерів сьогодні отримують по 40 тисяч гривень. «У нашій області найвища пенсія становить 16 тисяч 600 гривень. Але їх на пальцях однієї руки можна порахувати. Середня буковинська пенсія – 1338 гривень. Тому є тверде урядове рішення – обмежити найвищі пенсії десятьма мінімальними. Це приблизно сім з половиною тисяч. Причому обрізати усім: і новим пенсіонерам, і давнім», – зазначив начальник Головного управління.


– Чи можна замінити звичну солідарну систему, як її охрестили, «з одного казана»?

– Треба поступово відмовлятися від цих спільних грошей і переходити на систему, коли кожен зможе сам накопичувати на свою пенсію. І підвищення пенсійного віку – це один із інструментів пенсійної реформи, що дозволяє людині заробити вищу пенсію. Отже, запам’ятовуємо нову термінологію – накопичувальне страхування.


– Фактично накопичувальний пенсійний фонд – це сьогодні накопичення, що можуть сягнути і мільйона гривень. Люди мають гірший досвід, коли ощадні банківські вклади «згоріли». Чи захищені такі заощадження?

– Взагалі в багатьох розвинених економіках пенсійні накопичення – головний двигун розвитку країни. Найголовніше тут – дуже жорстко контролювати, щоб кошти не вкладалися в ризиковані операції, зокрема в закордонні проекти. Зрештою, і на депозитах можна зберігати мінімальний відсоток грошей. Загалом ця система – добрий поштовх виведення зарплат з тіні. Бо сам пенсіонер буде зацікавлений отримати більший дохід. Бо розуміє, куди йдуть його гроші. Важливо, щоб він твердо вірив, що вони гарантовано захищені навіть під час кризових стрибків. Тобто має бути потужний механізм захисту пенсійних коштів.


 До речі, світова фінансова криза проковтнула ще один зародок реформи – недержавні пенсійні фонди.

Так, це дійсно був випереджуючий зародок. Але він мав стати потужним інструментом у функціонуванні накопичувальної системи. Однак криза призупинила його розвиток. На сьогоднішній день в державі не створено нормального механізму гарантій щодо діяльності цих фондів. Відсутній належний фондовий ринок. Пройшло 20 років новітньої історії України, а ми все киваємо на погане минуле. І забалакуємо людей реформуванням, порушуючи найперше правило економіки: реформи треба проводити комплексно і системно.


 Один із натхненників пенсійної реформи Сергій Тігіпко кілька разів попереджав, що грюкне дверима уряду, якщо парламент не підтримає його старання.

– Ви довіряєте йому?

– Я йому довіряю. Бо добре розумію, що він став заручником ситуації. Надто довго затягнулася пауза на доопрацювання. Зрештою, до літніх канікул у парламентарів залишилось мало часу.


 Не можна залишатись байдужим, адже пенсійна реформа – одна із складових інтеграції України в Європейський Союз. Хоча мені до пенсії ще далеко, але змушений теж перейматись: не маю певності, що через 40 років отримаю заслужені гроші. Бо існує багато «якщо». Якщо наповнюватиметься бюджет. Якщо, крім усього, вдосконалять оплату праці. Якщо збільшуватимуться робочі місця. Якщо досягнемо як легалізації, так і детінізації зарплати.


 Проте Михайло Васильович зауважує, що молодь може бути спокійною, тому що у нову накопичувальну систему увійдуть 35-40-річні люди. Сьогоднішніх пенсіонерів змушена буде утримувати держава. Ця реформа робиться для молодих, оскільки саме вони росли в умовах багатоукладної економіки, ринкових відносин. Зрештою, всі накопичення молоді мають ще й гарантію спадковості. І це взагалі обнадіює.


– Михайле Васильовичу, скількох пенсіонерів «витягатиме» один працюючий через, скажімо, 10 років?

– Є статистичні прогнози. Вони не втішні. Через 10 років на 100 працюючих буде 115 пенсіонерів. Старіємо. І села, і міста.


– Яка роль трудових книжок сьогодні?

– Дотепер це основне джерело нарахування пенсії. З 1 липня 2000 року ведеться база даних, тобто реєстр персоніфікованого обліку. Тим, хто почав працювати з цього періоду, трудова книжка, можливо, й не потрібна. А поки що її треба берегти, бо трудовий стаж має ціну.


– Чи не забирає Пенсійний фонд гроші пенсіонерів на своє утримання?

– На утримання апарату в нашій області йде 0,08 відсотка від 2,5 млрд. річних, що витрачаються на пенсії. Цікаве інше: із введенням єдиного соціального внеску не відбулося зменшення фінансового навантаження на заробітну платню, а штатна чисельність соціальних фондів не зменшилась.


 PS Минулого тижня Верховна Рада прийняла за основу проект пенсійної реформи, яким підвищено пенсійний вік для жінок до 60-ти років, страховий стаж піднято до 30-ти років для жінок та 35-ти для чоловіків. Пенсійний вік чоловіків-держслужбовців підвищено до 63-х років. Розмір максимальної пенсії для осіб, які втратили працездатність, пропонується обмежити на рівні 10-ти мінімумів, тобто 7640 гривень. За словами Тігіпка, пенсійна реформа дасть можливість поповнювати Пенсійний фонд на 2,5 млрд. грн. щорічно: «Коли запрацює нова пенсійна система, пенсійні внески почнуть платити шахтарі, підприємці. Відбудеться легалізація зарплат, почнуть зростати інвестиції. Все це дасть можливість з часом ліквідувати дефіцит Пенсійного фонду». Попереду ще прийняття в цілому та підпис Президента. І тоді цей Закон набуде чинності.

Оцінити матеріал:
(0 голосів)

Коментарі

Додати коментар

Забороняється розміщення коментарів, що містять: відверте рекламування, зокрема рекламування інших вебресурсів. Грубі, нецензурні вирази й образи в будь-якій формі. Безглузду інформацію, що не має сенсу (флуд). Такі коментарі видаляються без попередження.

Захисний код
Оновити

Коментарі Vkontakte.ru


Загрузка...

Нові блоги

Реєстрація

*
*
*
*
*

* Поле обов'язково для заповнення