Понеділок, 03 жовтня 2022p.
Помилка
  • JUser::_load: Unable to load user with id: 99

«Наступним Президентом України стане людина, яка не входить до теперішнього політикуму»

 Декларацію про державний суверенітет України Верховна Рада УРСР ухвалила 16 липня 1990 року. Декларація утверджувала сучасну назву держави – Україна, запроваджувала поняття «національна держава», наголошувала на приналежності до українського народу громадян усіх національностей, гарантувала громадянам рівність перед законом, права та свободи, передбачені як Конституцією УРСР, так і нормами міжнародного права.


 Також гарантувалися територіальне верховенство та недоторканність кордонів, економічна самостійність і захист усіх форм власності, національно-культурне відродження українського народу. Україна заявила про право на власні збройні сили, внутрішні війська й органи держбезпеки, безпосередні та рівноправні відносини з іншими учасниками міжнародного права. В Декларації наголошувалось, що будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій, інших угруповань чи окремих осіб незаконні і будуть каратись згідно із законодавством. Декларація, прийнята ще за радянських часів, була спрямована на забезпечення суверенітету України у складі Радянського Союзу, тому окремі її положення застаріли, хоча в цілому вона не втратила свого значення і донині.


 З нагоди 21-ї річниці ухвалення Декларації про державний суверенітет України спілкуємося з одним із ініціаторів боротьби за незалежність на Буковині Олегом Панчуком. До речі, 17 липня п. Олег відсвяткував свій день народження. Газета «Буковинська правда» щиро вітає іменинника із славним 79-літтям.


– Олеже Ельпідефоровичу, що для Вас суверенітет? Чи потрібно його було приймати окремо, а не разом з Незалежністю? Чи прийняття суверенітету щось дало Україні?

– Оцінюю однозначно позитивно. Це Ви, молоді люди, зараз знаєте про День незалежності. Ми тоді думали, що звір важкопоранений, але поранений часом небезпечніший, ніж не поранений. І ми тоді були готові до будь-яких репресій з боку влади, як, наприклад, відбувалося на Кавказі.


 Прийняття суверенітету – це був великий крок до Незалежності України. Суверенітет більше сприймався тоді як символ шляху до Незалежності.


– Люди мого покоління, 20-25-річного віку, не пам’ятають тих великих подій, завдяки яким Україна стала незалежною державою. Тому просимо Вас зробити двадцятилітній екскурс у ті часи.

– Я був учасником тих подій і розумів підлегле становище Батьківщини в Радянській імперії. Проте далеко не в усіх вистачало мужності та сміливості виступати відверто проти більшовицького панування, як це робили Левко Лук’яненко, В’ячеслав Чорновіл.


 У нас на Буковині почали створюватися осередки в школах, колгоспах, в тому числі і в нашому університеті. Це був січень 1989 року. Я тоді увійшов в обласне представництво Товариства української мови ім. Шевченка. Так ми розпочинали боротьбу. Пізніше в найбільш свідомих районах Вижниччини та Путильщини керівники компартій забороняли створювати такі товариства. І тоді стало зрозуміло, що без політичної боротьби нічого не можна було б добитися. Тоді постав Народний Рух за перебудову. Пригадується один випадок, коли 6 вересня 1989 року чернівецька делегація на чолі з академіком Корнієм Костюком їхала в Київ на перший Всеукраїнський збір Руху. До речі, вперше в Київ приїхали люди з жовто-блакитними прапорами. Після закінчення ми пройшли колоною від КПІ до червоного корпусу університету. У відповідь влада вивела внутрішні війська, вантажні автомобілі, зброю. Війська гукали: «Зупиніться, не примушуйте нас застосовувати силу проти Вас!» Пізніше ми дізналися, що війська були на прямому зв’язку із Володимиром Щербицьким. Це був дуже великий ризик.


 Ще один момент, коли ми приїхали в Чернівці, нас чекали багато людей на стадіоні «Буковина», влада ввімкнула на повну потужність музику і перешкоджала нам. Тоді ми зібралися між вул. Чапаєва та стадіоном «Буковина». У відповідь нас оточила міліція. Мене, Володимира Старика, студента Костя Бондаренка заарештували на 15 діб, проте потім відпустили.


 У березні 1990 року відбувалися вибори до Верховної Ради, мене тоді висунули. Але тоді виграв ставленик комуністичної партії Георгій Ходоровський (сьогодні депутат міської ради від Партії регіонів – авт.).


– Як Ви оцінюєте сьогоднішню ситуацію в країні та який прогноз на майбутнє?

– Регрес руху до створення справжньої держави. Україну намагаються і будуть намагатися розвернути з проєвропейського напрямку в сторону проросійську. Хоча я певен на 90%, що Президент України Янукович не приєднає Україну до Росії, оскільки таке замовлення його олігархів. З Європою в них пов’язані економічні інтереси. Їхні діти живуть і навчаються за кордоном. Тому їм буде невигідно це. Наступним Президентом України стане людина, яка не входить до теперішнього політикуму.


Довідка


Панчук Олег Ельпідефорович – почесний професор Чернівецького національного університету, доктор хімічних наук. З 1992 по 1996 роки очолював крайову організацію Народного руху України. За плечима Олега Ельпідефоровича понад 45 років плідної педагогічної, науково-дослідної та організаційної роботи. Він автор понад 200 друкованих праць, підготував чотирьох кандидатів наук, консультував двох докторів. У 2006 році Панчук О.Е. нагороджений орденом Ярослава Мудрого.

Оцінити матеріал:
(0 голосів)

Коментарі

Додати коментар

Забороняється розміщення коментарів, що містять: відверте рекламування, зокрема рекламування інших вебресурсів. Грубі, нецензурні вирази й образи в будь-якій формі. Безглузду інформацію, що не має сенсу (флуд). Такі коментарі видаляються без попередження.

Захисний код
Оновити

Коментарі Vkontakte.ru


Загрузка...

Нові блоги

Реєстрація

*
*
*
*
*

* Поле обов'язково для заповнення