П'ятниця, 30 жовтня 2020p.

«Наступним Президентом України стане людина, яка не входить до теперішнього політикуму»

 Декларацію про державний суверенітет України Верховна Рада УРСР ухвалила 16 липня 1990 року. Декларація утверджувала сучасну назву держави – Україна, запроваджувала поняття «національна держава», наголошувала на приналежності до українського народу громадян усіх національностей, гарантувала громадянам рівність перед законом, права та свободи, передбачені як Конституцією УРСР, так і нормами міжнародного права.


 Також гарантувалися територіальне верховенство та недоторканність кордонів, економічна самостійність і захист усіх форм власності, національно-культурне відродження українського народу. Україна заявила про право на власні збройні сили, внутрішні війська й органи держбезпеки, безпосередні та рівноправні відносини з іншими учасниками міжнародного права. В Декларації наголошувалось, що будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій, інших угруповань чи окремих осіб незаконні і будуть каратись згідно із законодавством. Декларація, прийнята ще за радянських часів, була спрямована на забезпечення суверенітету України у складі Радянського Союзу, тому окремі її положення застаріли, хоча в цілому вона не втратила свого значення і донині.


 З нагоди 21-ї річниці ухвалення Декларації про державний суверенітет України спілкуємося з одним із ініціаторів боротьби за незалежність на Буковині Олегом Панчуком. До речі, 17 липня п. Олег відсвяткував свій день народження. Газета «Буковинська правда» щиро вітає іменинника із славним 79-літтям.


– Олеже Ельпідефоровичу, що для Вас суверенітет? Чи потрібно його було приймати окремо, а не разом з Незалежністю? Чи прийняття суверенітету щось дало Україні?

– Оцінюю однозначно позитивно. Це Ви, молоді люди, зараз знаєте про День незалежності. Ми тоді думали, що звір важкопоранений, але поранений часом небезпечніший, ніж не поранений. І ми тоді були готові до будь-яких репресій з боку влади, як, наприклад, відбувалося на Кавказі.


 Прийняття суверенітету – це був великий крок до Незалежності України. Суверенітет більше сприймався тоді як символ шляху до Незалежності.


– Люди мого покоління, 20-25-річного віку, не пам’ятають тих великих подій, завдяки яким Україна стала незалежною державою. Тому просимо Вас зробити двадцятилітній екскурс у ті часи.

– Я був учасником тих подій і розумів підлегле становище Батьківщини в Радянській імперії. Проте далеко не в усіх вистачало мужності та сміливості виступати відверто проти більшовицького панування, як це робили Левко Лук’яненко, В’ячеслав Чорновіл.


 У нас на Буковині почали створюватися осередки в школах, колгоспах, в тому числі і в нашому університеті. Це був січень 1989 року. Я тоді увійшов в обласне представництво Товариства української мови ім. Шевченка. Так ми розпочинали боротьбу. Пізніше в найбільш свідомих районах Вижниччини та Путильщини керівники компартій забороняли створювати такі товариства. І тоді стало зрозуміло, що без політичної боротьби нічого не можна було б добитися. Тоді постав Народний Рух за перебудову. Пригадується один випадок, коли 6 вересня 1989 року чернівецька делегація на чолі з академіком Корнієм Костюком їхала в Київ на перший Всеукраїнський збір Руху. До речі, вперше в Київ приїхали люди з жовто-блакитними прапорами. Після закінчення ми пройшли колоною від КПІ до червоного корпусу університету. У відповідь влада вивела внутрішні війська, вантажні автомобілі, зброю. Війська гукали: «Зупиніться, не примушуйте нас застосовувати силу проти Вас!» Пізніше ми дізналися, що війська були на прямому зв’язку із Володимиром Щербицьким. Це був дуже великий ризик.


 Ще один момент, коли ми приїхали в Чернівці, нас чекали багато людей на стадіоні «Буковина», влада ввімкнула на повну потужність музику і перешкоджала нам. Тоді ми зібралися між вул. Чапаєва та стадіоном «Буковина». У відповідь нас оточила міліція. Мене, Володимира Старика, студента Костя Бондаренка заарештували на 15 діб, проте потім відпустили.


 У березні 1990 року відбувалися вибори до Верховної Ради, мене тоді висунули. Але тоді виграв ставленик комуністичної партії Георгій Ходоровський (сьогодні депутат міської ради від Партії регіонів – авт.).


– Як Ви оцінюєте сьогоднішню ситуацію в країні та який прогноз на майбутнє?

– Регрес руху до створення справжньої держави. Україну намагаються і будуть намагатися розвернути з проєвропейського напрямку в сторону проросійську. Хоча я певен на 90%, що Президент України Янукович не приєднає Україну до Росії, оскільки таке замовлення його олігархів. З Європою в них пов’язані економічні інтереси. Їхні діти живуть і навчаються за кордоном. Тому їм буде невигідно це. Наступним Президентом України стане людина, яка не входить до теперішнього політикуму.


Довідка


Панчук Олег Ельпідефорович – почесний професор Чернівецького національного університету, доктор хімічних наук. З 1992 по 1996 роки очолював крайову організацію Народного руху України. За плечима Олега Ельпідефоровича понад 45 років плідної педагогічної, науково-дослідної та організаційної роботи. Він автор понад 200 друкованих праць, підготував чотирьох кандидатів наук, консультував двох докторів. У 2006 році Панчук О.Е. нагороджений орденом Ярослава Мудрого.

Оцінити матеріал:
(0 голосів)

Коментарі

Додати коментар

Забороняється розміщення коментарів, що містять: відверте рекламування, зокрема рекламування інших вебресурсів. Грубі, нецензурні вирази й образи в будь-якій формі. Безглузду інформацію, що не має сенсу (флуд). Такі коментарі видаляються без попередження.

Захисний код
Оновити

Коментарі Vkontakte.ru


Загрузка...

Нові блоги

Реєстрація

*
*
*
*
*

* Поле обов'язково для заповнення