П'ятниця, 06 грудня 2019p.

Без політики

Скільки б не доводилось писати матеріалів про сесії місцевих депутатів, завжди напрошується аналогія із засіданнями Верховної Ради. Вони настільки в’їлись всім у печінки, що люди іноді цитують вислови нардепів. У більшості випадків зневажливо. Бо що гріха таїти – українцям вже проївся цей парламент.


З нього фактично йдуть всі біди: і брутальне порушення законів (найперше – Основного), і голосування не розумом, а за помахом диригента, і грубі хуліганські перепалки, і відкрита недисциплінованість, брехливість, ворожість. Скляний купол столиці став розплідником зла. Іноді складається враження, що тут – дно суспільства, де відсиджуються аморальні елементи. Вже не кажучи про недолугі рішення Верховного парламенту. Згадаймо харківські угоди з парасолькою і яйцями, обов’язкове вивішування червоних прапорів, переведення то сюди, то туди стрілок годинника.


У Чернівецькій міській раді такого немає. Я бував на кількох останніх сесіях і захоплювався мирною працездатністю депутатів. Відчувалось з усього, що для них сесія – це щось надзвичайно високе. Не випадково ж починають і закінчують її натхненним виконанням Державного гімну. Ніхто не бігає по залі, як у Верховній Раді, не лається, не б’ється. Тут немає затятого семафора Чечетова, який би показував на червоне чи зелене світло. Тут є народні обранці, які є найдовірливішими особами між 200 тисячами мешканців Чернівців і якоюсь сотнею чиновників Ратуші. Тут збираються 60 депутатів-посланців, які мусять вболівати за кожного чернівчанина, кожний будинок, кожну вулицю, школу, лікарню, дитячий майданчик, стадіон. За воду, повітря, газ, порохи, бруд, каналізацію. Така висока місія людського обранця із синьо-жовтим значком. Думаю, що на Буковині не знайдеться жодного депутата, який би цурався національних блакитно-сонячних кольорів і проміняв їх на вогненно-кров’яний. Як це знову ж таки спостерігається у Верховній Раді, де найгорлатіші «українські» парламентарі приліпили на свої груди червоні прапорці – символи. Чиї це символи, чиї це депутати?


Та повернемось у сесійну залу високої Ратуші. На 14 сесію зібралось більше півсотні депутатів. Керував нею секретар міської ради Віталій Михайлішин. Одні величають його секретарем, інші в.о. голови, ще інші – мером. Я ж називаю його головним господарем міста, першим газдою чи старостою. Важливо, що такий невизначений статус не впливає на секретаря. Навпаки, він старається так працювати, аби люди відчули, що таки є господар у Чернівцях.


Я цікавився у досвідчених депутатів, які вже мають стаж кількох скликань, чи «тягне Михайлішин на мера?». Приємно було чути, що він на очах росте, хоча працював не у цій системі, а в бізнесі. За якихось півроку вивчив місто, його проблеми, які деякі вже вирішив, зцементував депутатський корпус. Своєю працездатністю закрутив усю міськрадівську машину на щоденну віддачу.


До цього варто додати, що містом фактично управляють чотири керівники: Михайлішин із трьома заступниками голови, якого начебто немає. В інших обласних центрах набагато більше штатних керівників такого рангу. Тож економляться якісь там тисячі гривень для територіальної громади, як модно зараз називати нас з Вами. Колись казали електорат, маса. Тепер – громада. Гарне слово.


І якраз сесія почалася з грошей. Першою на головну міську трибуну вийшла Лівія Бамбулякначальник фінансового управління. Вона доповіла присутнім, що в касі утворився приємний залишок коштів спеціального цільового фонду міського бюджету. Сума до мільйона не дотягує – лише 811 тисяч гривень. Отакий резерв, який мусить бути у добрих господарників. Але рік спливає, і гроші потрібно використати. Тому Лівія Флорівна попросила згоди депутатів перекинути ці вільні нерозподілені залишки на поточні видатки виконавчого комітету міської ради. А виконком відповідно спрямовує ці тисячі двом господарським фірмам – шляхово-експлуатаційному підприємству та «Містобуду». Відповідно 295 тисяч та 422 тисячі гривень. Це своєрідна фінансова підтримка тим, хто асфальтує і будує. Депутати дали «добро».


Варто виділити при цьому дві деталі, які позитивно характеризують нашу міську раду. Можливо, не всі знають, що начальник ШЕП Віталій Червінський – бютівець. А «Містобуд» очолює «фронтовик» Олексій Каспрук. Незважаючи на отаку начебто протилежність у поглядах, регіонали, яких найбільше в раді, дружно проголосували «за». Уявіть собі, щоб у Верховній Раді рухівець Кендзьор просив якоїсь допомоги. Диригент Чечетов махав би проти і руками, і ногами. Отака нетерпимість, що межує з ненавистю. Іноді розлюченою. Ось звідки злість у людей.


Чернівецький же міський парламент керується іншими категоріями. Він служить чернівчанам. І, як засвідчив хоча б цей факт, обходиться без політики. Міжпартійні міжусобиці тут не на першому плані, як у столиці. Депутати переймаються життєвими проблемами, а не прапорцями. У них один найдорожчий стяг – Державний синьо-жовтий. Іноді закрадається сумнів, чи взагалі потрібен Верховний парламент. Є Основний Закон, важливі керівні циркуляри випишуть галузеві міністерства. На місцевих рівнях приймуть свої муніципальні закони, і все буде мудро та демократично, відповідно до вимог життя. Зате скількох дармосидів позбудеться Україна, скільки дармових мільйонів заощадить. Поступово відпаде потреба в Адміністрації Президента і взагалі в інституті президентства. Великобританія якось же обходиться без президента. Є ж прем’єр-міністр. Отоді б зажила Україна, а з нею разом і Буковина.


Бо поки що в бюджеті рахуємо копійки. Дещо розсмішило таке серйозне голосування міських депутатів за 330 грн., які треба було перекинути із загального фонду у спеціальний для вилучення земельної ділянки. «А перекидка вимагає сесійного голосування», – розтлумачила головна фінансистка міста Лівія Бамбуляк. Мені здалось, що їй теж смішно це стверджувати. Можливо, це й свідчить про скрупульозну відповідальність за кожну копійку, але щоб за такі мізерні гроші скликати депутатів?


Ми спеціально виділили шрифтом слова «земельна ділянка». Бо сьогодні це святая святих. На всіх сесіях. І на 14-ій також. Більше сотні разів вимовляли їх і депутати, і особливо представники земельно-містобудівного департаменту Віталій Чинчик, Сергій Гомонович, Володимир Ніконов. З усього відчувалось, що фахівці від землі значно краще підготовлені, ніж депутати. Дехто стверджує, що при виділенні землі неминучі підводні течії, тобто елементи лобіювання. На сесії це не відчув. Настільки гладко та обгрунтовано все обговорювалось. Аж занадто.


І це зрозуміло. Депутати майже консенсусом приймали рішення щодо надання, передавання, відмов, затвердження, виділення, погодження, відведення, вилучення. Називались десятки прізвищ і адрес, а в самих друкованих проектах їх десь до сотні. Важко усвідомити, як це депутати натискають голосувальні клавіші, навряд чи уявляючи, де ця вулиця чи де цей дім. Певно, тут спрацьовує довіра до галузевих фахівців Віталія Чинчика чи Сергія Гомоновича, які переконували депутатів у доцільності прохань і вимог бажаючих мати землю. Чи для городництва, чи для забудови, чи під магазин. Люди просять, а депутати голосують.


Не берусь спрощувати цю процедуру, бо так чомусь вимагає закон. Думається, що в сільській раді подібне погодження кожного метра землі із депутатами ще якось в’яжеться. По-перше, їх там до двох десятків, а по-друге, в селі дійсно все на виду. Кожна людина, кожна садиба, кожне подвір’я. А в майже тристатисячних Чернівцях, певно, треба більше довіряти районним радам, ЖРЕПам, земельному відомству. Вони все знають, вони за все відповідають. І саме їх за все спитають, якщо були нечесними…


Бо інакше мимоволі закрадається недовіра до депутатів міського рівня, які не можуть усе знати. Але якраз за все мусять голосувати. Іноді не своїм розумом, а підказкою. А це вже зачатки лобіювання. Здається, саме в таких випадках модель самоврядування не досконала. Начебто вона демократична, прозора. І водночас породжує сумніви щодо повної об’єктивності. А виборці все-таки найбільше поважають справедливість. І справедливих.


Правда, не всі земельні питання на 14 сесії голосувались зовсім гладко. На деяких депутати добряче потупцювались. Ділова, робоча дискусія тривала навколо двоповерхової садгірської будівлі, що на вулиці Моріса Тореза. Замість заіржавілого кіоску, Юлія Клим збудувала магазин. Але сходами зайшла за червону лінію. Шеф юридичного управління Олександр Шиба був категоричний – знести. Депутат Кедь ще з минулого скликання пам’ятає рішення про знесення студії «Марк» по вул. Комарова. Дотепер стоїть, уже п’ять років. Ні прибутків, ні податків. Тому й запропонував покарати забудовницю 50 тисячами гривень, а потім продовжувати працювати. На цьому зійшлися всі.


Начальник управління земельних ресурсів Віталій Чинчик серйозно взявся за гаражні кооперативи. Точніше за тих, хто в гаражах ремонтує автомобілі. Боролись з таким підпільним сервісом і податківці, і пожежники. «Хай собі ремонтують на здоров’я, не треба з ними боротись, – сказав Віталій Васильович. – Просто за землю хай платять не за транспортним коефіцієнтом, а за підприємницьку діяльність». Такий вихід зі становища депутати схвалили. Адже у місті більше 30 гаражних кооперативів. І в кожному процвітає необлікований автобізнес.


Добре, що міські депутати беруться за спортивні проблеми. Минула сесія вирішила перебудувати дитячий стадіон і приміщення на вулиці Федьковича, 13. Правда, доки це буде, а малі футболісти і далі бігають в парк попід дерева. Бо й у спортивній школі немає ні вбиральні, ні навіть умивальника.


А цього разу обговорювали проблеми будівництва критого плавального басейну. Головний архітектор міста Сергій Гомонович пропонував місце у дворі спортивної школи на вулиці Стасюка. Думки депутатів розійшлися щодо облаштування автостоянки. Останню категоричну крапку поставив заступник голови Василь Тимофєєв, який вважає, що треба підшукати краще місце для басейну, бо вулиця Стасюка перевантажена транспортом.


Цікаву обіцянку депутатам дав Віталій Михайлішин. Він запевнив, що в 2012 році функціонуватиме старий плавальний басейн біля стадіону «Буковина». Запам’ятаємо.


А взагалі Михайлішин здивувався, що сесія вичерпала усі питання до 14 години. Це рекордний час коротких мирних ділових дискусій. Так би завжди. Деякі депутати пожартували, що це завдяки жінкам, які добрі на початок. Бо першими на трибуну із заявами піднімались депутатки Наталія Козлова, Любов Сорохан. А потім доповідали Лівія Бамбуляк, Людмила Волкова. Кажуть, що добре, якщо першу покупку зроблять чоловіки. А ще ліпше, якщо сесію починають жінки. Вони дійсно добрі на початок.

Оцінити матеріал:
(0 голосів)

Коментарі

Додати коментар

Забороняється розміщення коментарів, що містять: відверте рекламування, зокрема рекламування інших вебресурсів. Грубі, нецензурні вирази й образи в будь-якій формі. Безглузду інформацію, що не має сенсу (флуд). Такі коментарі видаляються без попередження.

Захисний код
Оновити

Коментарі Vkontakte.ru


Загрузка...
Альфа-Банк UA CPL

Нові блоги

Реєстрація

*
*
*
*
*

* Поле обов'язково для заповнення