Безтурботне студентське життя вже позаду, а попереду постає питання не тільки «як» працевлаштуватися, але й «де» працювати. Досить актуальним залишається проблема заробітку для вчорашнього випускника вишу. Отримавши дипломи, починаємо замислюватися: чи є робота за фахом, чи гідна заробітна платня та чи буде кар’єрний ріст? На ці запитання ми отримали відповідь, поспілкувавшись з випускниками середніх і вищих навчальних закладів.
Гарантія першого робочого місця
Відповідно до Закону України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю» дотація надається у разі прийняття на роботу за направленням державної служби зайнятості молоді на перше робоче місце за отриманою відповідною професією (спеціальністю) згідно з переліком професій (спеціальностей), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №223 від 19.03.2008 р. «Деякі питання надання роботодавцям дотації для забезпечення молоді першим робочим місцем» зі змінами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №577 від 14.07.2010 р.
Ухвалене рішення дає змогу суттєво прискорити та поліпшити працевлаштування випускників, а й задіяти механізм стимулювання розвитку пріоритетних галузей економіки, що відчувають нестачу робочої сили. Тому нині держава надаватиме дотації для першого працевлаштування за професією «муляр», «токар», «електрогазозварник», «слюсар-ремонтник», «тракторист» тощо. А куди діватися іншим випускникам, які потребують роботи? Перше, що необхідно зробити, – зареєструватися у Центрі зайнятості.
– Саме від молодого покоління, яке є трудовим потенціалом країни, залежить розвиток держави в майбутньому, – каже заступник директора Чернівецького центру зайнятості Євген Іванович Бурачок. – Тому найактуальнішим питанням нині залишається працевлаштування молоді, особливо випускників. Останнім часом у пошуках роботи чимало молодих людей звертаються до Центру зайнятості. Надто важливо знайти підхід до кожного. На співбесіді спеціалісти Центру зайнятості враховують те, що для молоді важливо знайти своє місце в суспільстві, самовизначитися і самоствердитися.
Євген Іванович зауважує, що спостерігається перенасичення ринку праці економістами, юристами, фінансистами, й відзначає тенденцію сучасності – бракує будівельників, швачок, слюсарів. Однак й робітникам не завжди можуть допомогти в пошуку роботи.
«Тимчасово підробляю» або працюю там, де платять
Тимчасовий заробіток – один з видів заробляння коштів. Звичайно, не всі випускники охоче йдуть працювати на непостійну роботу, адже немає стабільності. Але є і плюси: працюючи на тимчасовій роботі, є шанси себе добре проявити, після чого можуть оформити офіційно. Цей вид заробітку більше підходить студентам, які ще навчаються, або заочникам. Випускниця економічного факультету (спеціальність «Економічна кібернетика») Наталія Кравчук вчилася на заочному відділенні, тим часом підробляла торговим представником у приватній фірмі. «Хотілося б працювати на постійній роботі, але без досвіду роботодавці не хочуть приймати. Якщо влаштуватися за фахом, у моєму випадку економістом, адміністратором або менеджером, то заробітна платня буде досить невеликою. Тому доводиться підробляти на тимчасовій роботі. Торговий представник може отримувати від 1800 до 3000 гривень».
До тимчасового заробітку можна віднести і роботу прибиральниці, вантажника, роздачу листівок, торгівлю на ринку. Мінус цієї роботи – низька плата за роботу та відсутність перспектив, а плюс – додатковий дохід.
Гроші можна заробити і неофіційно, наприклад, якщо є уміння виконувати ремонтні роботи. Заробити можна і більше, але до трудової книжки не буде записів.
Працевлаштування за фахом
Для того щоб працювати за спеціальністю, потрібно вже мати певні навички. Наприклад, під час навчання проходити практику у сфері, де плануєте працювати. А згодом буде можливість працевлаштуватись на фірму чи заклад. Для Надії Клімісевич мрією було працювати за спеціальністю. Перші чотири роки Надія вчилася в Чернівецькому національному університеті на географічному факультеті (спеціальність «Туризм»), а п’ятий курс закінчила в Чернівецькому торговельно-економічному інституті (спеціальність «Менеджмент у готельному, курортному і туристичному сервісі»). Надія Клімісевич розповідає: «Зараз працюю в одному із чернівецьких готелів портьє. Роботою задоволена, тому що давно себе бачила в ній. На цій посаді є перспективи, яких хочу досягнути, а саме кар’єрний ріст. Згодом можна стати адміністратором, менеджером».
Ірина Фисюк, випускниця Вищого професійного училища №3 (спеціальність «Перукар (перукар-модельєр)»).
– Вчилася на перукаря, тому що з дитинства подобалося робити зачіски, – каже Ірина. – Я навіть не думала, що можу працювати не за спеціальністю, адже поступала для того, щоб влаштуватися у перукарський салон. На сьогодні вже понад 5 років працюю і задоволена.
Чи важливо працювати за фахом? Більшість молодих людей не працює за спеціальністю, пояснюючи це тим, що відсутні вакансії, незадоволення роботою у матеріальному плані тощо. Тому юристи та економісти досить успішно працюють на ринках і носять мішки з товаром, як і продавці без освіти.
Робота за кордоном
Інтернет-сайти рясніють пропозиціями про роботу за кордоном. «Програма «Польща – Голландія» проводить набір на сезонні роботи (теплиці, сади, збір полуниць, помідори, паприка, гриби). Середня ставка – 8,5 євро за годину. Сезонні роботи – від 1000 до 1200 євро на місяць». Але вартість програми коштує 300 євро. На жаль, але й буковинці ловляться на цю наживку та їдуть, щоб хоч щось заробити, адже такі зарплати в Чернівцях – це розкіш.
Бажання виїхати за кордон є результатом того, що там праця цінується та оплачується вище. Така еміграція вигідна для країн, що приймають наших громадян, оскільки вони часто мають можливість обирати висококваліфіковані кадри.
Олександр Кліпай довгий час перебував на обліку у Заставнівському центрі зайнятості. «Я закінчив Вище професійне училище №24 у Заставні за спеціальністю «Машиніст-тракторист». Шукав роботу, але мене не влаштовувала заробітна платня. Мене направляли на комп’ютерні курси, але я відмовився, тому що це не моє. Я б хотів працювати за спеціальністю або на високооплачуваній роботі, можливо, і неофіційно. Зрозумівши, що роботи для мене немає, вирішив працювати за кордоном. Зараз задоволений, що можу отримувати більше грошей за кордоном, ніж на Буковині».
Мабуть, настане той час, що спеціалістів своєї справи будуть цінувати і на Буковині, відповідно оплачувати роботу гідно. І тоді наші мігранти будуть працювати у себе на Батьківщині.
Де шукати вихід?
Варто сказати, що випускників вишу державної форми навчання змушують приносити довідки про працевлаштування з роботи. На якій підставі мають їх приносити? А навіть якщо і принесуть, то ті довідки «липові». Це ніхто не контролює. Головне, щоб була печатка підприємства. Також можуть написати, що взяли на випробувальний термін.
До кожного з нас інколи приходить таке бажання, як припинити працювати на когось та відкрити власний бізнес. Не кожному це вдається, тому що основною причиною, що заважає молоді відкрити власний бізнес, – це відсутність первинного капіталу. Але є такі випускники, яким допомагають батьки, а саме передають бізнес в їх руки. Звичайно, не кожному може так пощастити.
Що б не говорили, але іноді молоді та перспективні випускники залишаються безробітними. Причинами цього є: низька зарплатня, відсутність роботи за спеціальністю тощо. Незважаючи на те, скільки у Вас дипломів про освіту... Як відомо, часто роботодавці віддають перевагу молодим і без досвіду роботи виключно з метою економії: виконують роботу нарівні з дорослими, а платять в два рази менше. Тому випускники вищих навчальних закладів потрапляють у замкнене коло: для працевлаштування потрібний досвід, а для того щоб його отримати, слід працювати. Таким чином, молоді люди поповнюють ряди безробітніх чи готові працювати на будь-яких умовах, в тому числі неофіційно і не за спеціальністю.
