Споживачі не повинні наперед готуватися до здійснення покупки чи проїзду, вишукуючи дрібні гроші. Про це повинен подбати той, хто надає послуги, які оплачує клієнт.
У чернівецькому продуктовому магазині, що в провулку Казарменому, потік студентів досить великий, особливо обідньої пори. Однак часто продавець не має монет, тому видає здачу цукерками. «Нещодавно в цьому магазині я хотіла купити сік і дала продавцю сто гривень, на що почула: «Немає здачі». Я відповіла, що дрібнішої купюри не маю, а продавець відреагувала так: «Тоді я можу сказати, що сік не продається». Забравши свої гроші, пішла геть. Сік поставила на місце і в той магазин більше не йду», – розповідає Наталка, колишній постійний клієнт цього продуктового магазину.
Подібна ситуація траплялася, напевне, з кожною людиною, коли при розрахунку за покупку в магазині у клієнта немає розмінних монет, а їх вимагає продавець. Отже, як насправді має бути і хто з них правий? Запитуємо у в.о. начальника управління захисту прав споживачів у Чернівецькій області Надії Кутиніної. «Дуже часто він це робить не тому, що не має копійок, а тому, що так йому зручніше. Так само Правилами торгівлі передбачено, що продавець зобов’язаний видати здачу клієнту. А видавати сірники, цукерки та жувальні гумки взагалі заборонено. Адже це примушує клієнта фактично купувати товари, що він не замовляв», – пояснює п. Кутиніна. Однак більшість споживачів про це й не здогадується. Мовляв, щоб не доводити ситуацію до конфлікту, простіше піти у сусідній магазин, а писати скаргу у книгу скарг та пропозицій беруться одиниці, хоча в управлінні захисту прав споживачів радять робити там відповідні записи, а також інформувати про це їхнє відомство. Хоча, як констатує п. Кутиніна, чернівчани досить рідко скаржаться на подібні порушення з боку кондукторів чи продавців.
Зранку здачі немає ні в магазинах, ні в громадському транспорті. Особливо сутужно стало тоді, коли проїзд у тролейбусі подорожчав на 25 копійок. Кондукторам бракує монет, аби легко і швидко давати здачу пасажирам. А особливо вранці, коли потік людей досить великий. Хоча нерідкісними є випадки, коли зайві копійки калатають у кишенях кондукторів, але ті все одно просять розмінних монет у пасажирів. Часто на цьому підгрунті виникають конфлікти між кондукторами та пасажирами. Адже кожен з них вважає, що правий: кондуктори, що копійки повинні дати пасажири, а це полегшить їм процес видачі здачі, а клієнти переконані, що їм повинні видати здачу з будь-якої купюри. «Однозначно закон на боці споживача. Адже, згідно з Правилами пасажирських перевезень, суб’єкт господарювання зобов’язаний створити належні умови для зручного надання послуг (обслуговування пасажирів). Споживач (у цьому випадку пасажир) не повинен перейматися тим, що у кондуктора немає дрібних грошей. Заздалегідь готуватися до проїзду людина не повинна. Хоча часто кондуктори вимагають цього від пасажирів. Це приватний підприємець чи інший суб’єкт господарювання повинен готуватися до якісного надання послуг. Не секрет, що Управління Національного банку України здійснює розмін будь-яких купюр у необмеженій кількості», – розповідає Надія Кутиніна. Однак у прес-службі цього управління кажуть, що з такими проханнями до них звертаються вкрай рідко. Отже, навіть бажання полегшити процес торгівлі чи пасажирських перевезень у тутешніх суб’єктів господарювання не виникає. Простіше вимагати дрібні гроші у клієнта, навіть шляхом конфлікту. Однак те, що закон на боці споживача, не означає, що культуру хтось відміняв. Якщо у клієнта на прохання другої сторони знайдуться розмінні монети, то він люб’язно їх може надати. Якщо дрібних грошей немає або призначені вони, приміром, для скарбнички, тоді друга сторона люб’язно повинна видати здачу. Проте кожен з нас вчиняє так, як йому зручніше. І має на це право.
