Понеділок, 09 грудня 2019p.

Олександр ДОБРАЖАНСЬКИЙ: Я запеклий гравець у настільний теніс

Олександр ДОБРАЖАНСЬКИЙ: Я запеклий гравець у настільний теніс

Довідка

Народився в селі Довгопілля Путильського району в родині сільських інтелігентів. Мати закінчила філологічний факультет Чернівецького університету, була вчителькою, батько – історик, працював директором школи. Закінчив середню школу в Кельменцях. Справжнє прізвище діда – Добжанський, родина має польське коріння, але батька записали після війни на український манер – Добржанський.


 Місяць тому розпочалася вступна кампанія.Чернівецький національний університет, центральний корпус якого нещодавно було внесено до переліку історичної спадщини ЮНЕСКО, очікує ще більшого напливу абітурієнтів. Тому ми вирішили поспілкуватися з керівником одного з найпопулярніших факультетів у місті та області. Це факультет історії, політології та міжнародних відносин ЧНУ. Спілкуємося з його деканом, заслуженим діячем науки і техніки України - Олександром Володимировичем Добржанським.


– Ви – доктор історичних наук, професор, дослідник історії Буковини, тобто добре знаєте та відслідковуєте зміни, що відбулися і відбуваються з українцями, зокрема буковинцями, у суспільстві зараз. Чи змінилися ми хоч трішки і чи вчимося на своїх помилках?

– Зараз Україна перебуває на такому етапі, коли іде пошук якоїсь оптимальної моделі для держави, оптимальної моделі управління і різних законів, тому що наше законодавство абсолютно не збалансоване і не відповідає потребам часу, тому це такий час, який би я назвав «перехідним етапом». На жаль, він затягнувся – триває 20 років, і поки що не видно йому кінця-краю. Це тому, що немає чіткого розуміння, чого ми хочемо, яку державу будуємо. Власне, всі кажуть, що люди повинні краще жити, але як цього досягти, ніхто не знає. Якщо взяти періоди правління Кравчука, Кучми і Ющенка, то зміни, звичайно, відбувалися у сфері демократизації суспільства. Зрозуміло, що після 2004 року відбулися суттєві зміни. Зараз ми бачимо дещо зворотний процес: постійно чуємо про наступ на пресу, на свободи громадян, на демократичні засади суспільства. Проте досягненням є те, що цей наступ натикається на спротив і не так просто згортати все те важливе, що було досягнуто у 2004 році. На жаль, базових зрушень ми поки що не дочекалися.


– В України зараз регрес чи прогрес? Можливо, просто стоїмо на місці?

– Важко сказати. Щоб зрозуміти суть речей, потрібно дочекатися, як вони відобразяться в історичній перспективі. З одного боку, хтось каже: «Наведено лад», з іншого боку, кажуть: «Згортається демократія». Хтось каже: «Ми робимо реформи». Проте люди є свідками того, що ціни ростуть і стає все важче жити: мінімальний кошик, що був раніше, зменшується і не забезпечується, тобто дуже суперечливі оцінки цього суспільства. Одні стверджують: «Треба почекати, щоб ми здійснили ці реформи. Завтра-післязавтра стане краще». У відповідь чуємо: «А що це за реформи? Жити стало гірше, і ми не бачимо, за рахунок чого покращити ситуацію».


– Як прокоментуєте нещодавні політичні події і кадрові перестановки в нашому місті?

– Коли знімають мера, і не зрозумілі причини цього, то це викликає подив: ніхто так нічого і не пояснив. Існує законодавство, що називає для цього серйозні причини, проте вагомих причин не було названо. Зняли – і все! Це для мене є свідченням того, що наше законодавство дуже не досконале, з одного боку, а з іншого боку, свідченням того, що, користуючись такими законодавчими недоліками, можна робити незаконні речі. Є така наука – конфліктологія, яка говорить про те, що через конфлікти розв’язується багато питань. Завдяки виникненню конфліктів розв’язуються питання, а якщо ситуація, коли просто люди сидять і нічого не роблять, і не конфліктують, то в результаті нічого і не змінюється. Як кажуть, тихе болото. Безперечно, це змусить чернівчан задуматися над тим, що робиться з їхнім містом, як воно розвивається. На жаль, поки що враження від нової влади не дуже сприятливі. У чому це виявляється? По-перше, це дороги: я просто вражений тим, що в нас робиться на дорогах. Раніше хоч до травня їх трохи латали, зараз – поставили дві латки на Червоноармійській, причому абияк. Просто нічого не робиться. Немає якісного ремонту доріг, а я пам’ятаю, як наш виконуючий обов’язки мера, як тільки обійняв посаду, казав: «Головне – це дороги!» І, як завжди, пояснюють, що грошей немає, але їх ніколи не буде. Також згадайте: казали, що звільнять директора «Калинівського ринку» і до нас потечуть фінансові потоки. Поки що цих потоків не видно.


– У 1981 році Ви закінчили історичний факультет Чернівецького університету, потім стали деканом факультету історії, політології та міжнародних відносин, а 2006 року – завідувачем кафедри історії України. Чи цікаво Вам так довго навчатися і працювати на одному місці?

– Так, я закінчив університет і пропрацював півтора роки в школі №23, одночасно поступивши заочно до аспірантури. З грудня 1982 року почав працювати в університеті. З того часу все моє життя пов’язане саме з університетом. Мені абсолютно не нудно, тому що наш факультет постійно розвивається. Раніше він був просто історичним факультетом, але, крім спеціальності «Історія», ми відкрили ряд нових спеціальностей, таких, як «Політологія», дві спеціальності з міжнародних відносин – «Країнознавство» і «Міжнародна інформація», відкрили магістратуру з державної служби, з етнології. Тобто факультет постійно оновлюється. Значно зросла кількість студентів: якщо раніше у нас на потоці вчилося 40-50 студентів, то зараз на перший курс набираємо 260 студентів. Такий значний ріст відбувся за останні 10 років. Тому нудьгувати ніколи, бо постійно життя ставить нові завдання. Тому ми постійно в русі, в розвитку. Це дуже цікава робота. Я є, звичайно, дуже великим патріотом свого факультету: без нього себе не бачу. У 1986 році захистив кандидатську дисертацію, в 1999 – докторську, став професором. Працював заступником декана, а з 2003 року, як Ви вже сказали, став деканом історичного факультету. А додатково у 2006 році очолив кафедру історії України.


– Чим відрізняється, на Вашу думку, наука радянського періоду і можливості молодих науковців у сучасній Україні?

– У радянський час студенти вчилися старанно, але навчання було дещо специфічним, особливо на нашому факультеті. Історичний факультет вважався ідеологічним факультетом, який готував так званих бійців ідеологічного фронту, відповідно студіювали Маркса, Леніна, Енгельса. Навчання було заідеологізованим. Але навіть тоді і студенти, і деякі викладачі все-таки намагалися шукати правду, невідомі факти. Хоча це було досить небезпечно, тому що майже кожного року з факультету одного-двох студентів відраховували за націоналізм чи ідеологічні порушення. Особливо тих, хто слухав «Голос Америки», чи тих, які, наприклад, читали заборонену літературу. Зараз цього всього немає. Студенти, по-перше, мають можливість, навчаючись, обирати самостійно спеціалізацію, поглиблювати її, по-друге, звичайно, з появою Інтернету зросли можливості ознайомлення з іноземною літературою. Тут велике значення має іноземна мова, а їй ми приділяємо величезне значення. Наш факультет єдиний, що має власну кафедру сучасних іноземних мов і перекладу. Знання іноземної мови надає можливість читати іноземну літературу і, звичайно, бути більш мобільними. Студенти з нашого факультету постійно їздять на практику за кордон – у Польщу, Румунію, Канаду, США, Австрію та Німеччину. Це відбувається за кошти різних фондів, за рахунок домовленостей між навчальними закладами про обмін студентами. Наші студенти прекрасно розуміють, що без знання іноземних мов їм зараз нічого робити ні в науці, ні в практичній діяльності, а головне, що розкутість і свобода думки дозволяють їм вільно працювати у науковому плані. У нас дуже багато можливостей для того, щоб студенти займалися і в наукових гуртках, оскільки маємо потужне науково-історичне товариство, що організувало багато цікавих конференцій, в тому числі і міжнародних, опубліковано матеріали цих конференцій. Це все ініціатива студентів, а ми їх підтримуємо. Товариство вже існує три роки. Я теж часто їжджу на конференції за кордон. У Буковини є багато шанувальників її цікавої та багатої історії, зокрема в Австрії.


– Чому система освіти стала такою корумпованою? Можливо, цьому посприяла і Болонська система? Як Ви оцінюєте реформування системи вищої освіти? Чи потрібні були нам зміни?

– Під Болонською системою тут багато що розуміється, а ідея така: студент повинен бути мобільним, наша система оцінок має співпадати із системою оцінок в Європі. Ми перейшли на модульно-рейтингову систему оцінювання знань, це напряму не пов’язано з Болонською системою, але це один із елементів, що може бути в Болонській системі, а може і не бути, тому що таке оцінювання в різних вишах відбувається по-різному. Ми перейшли на цю систему, бо наші педагоги вважали її кращою, тут є свої плюси і мінуси. Раніше співали: «Від сесії до сесії живуть студенти весело», адже система була такою: впродовж семестру читаються лекції, проводяться практичні заняття, але оцінювання знань не відбувалося, а потім приходила сесія, студент щось там вивчив за ніч, здав і забув. Тепер все ж таки студент протягом семестру постійно має навчатися та отримувати оцінки. І це в принципі правильно, адже змушує студентів більше навчатися, особливо тих, які хочуть вчитися. Інша річ, що тут є багато формалізму, що викликає незадоволення. Проблема в тому, що в нас великі групи і не всі студенти мають можливість відповісти на модулях і семінарах, тому група повинна складатися з 15-ти осіб, а у нас – по 20-25. Звичайно, таку велику групу не опитаєш, але є письмові контрольні завдання для всіх. Вважаю, що ця система краща для тих, хто хоче вчитися, і гірша для тих, хто не хоче вчитися. Коли раніше здавалися іспити і контрольні раз на семестр, то там завжди була надія, що якось проскочиш! А тут якщо не вчишся, то маєш мало балів, а тому до сесії можуть не допустити. Один недолік системи – це велике навантаження на викладачів. І все це через недостатнє фінансування.


– Нещодавно одне опитування показало, що 36% українських студентів давали хабарі. Найбільш корумпованими спеціальностями виявились «Право», «Економіка» та «Міжнародні відносини». Чи були у Вас на факультеті скандали, пов’язані з вимаганням чи даванням хабара?

– Таких не було. Тут треба починати з тих, хто дає хабарі, тому що в нас навчаються всі охочі, я маю на увазі контрактну форму навчання. Зараз маємо більшість студентів, які навчаються на платній основі, і серед них є дуже багато дітей, яких «впхали» батьки в університет для того, щоб вони ще перебували тут 4-5 років. Це така категорія студентів: вони вчитися принципово не хочуть. Ми їх потроху відраховуємо, хоча всіх одразу відрахувати не можемо, і вони є тими людьми, які постійно шукають легких шляхів. Вивчити не хоче або не може, і тоді такий студент починає шукати варіанти. Я впевнений, що в нас на факультеті немає такого, щоб викладач вимагав хабара, але знаю, що є студенти, які тільки і мріють, щоб здати так, щоб нічого не вчити, вишукують варіанти.


– А хіба самі викладачі проти отримати додатковий заробіток, адже в асистента зарплатня 1300 гривень?

– Усе повертається, як завжди, до недостатнього фінансування галузі освіти. Корінь зла був і є в грошах.


– А це правда, що у Вас на факультеті продаються бюджетні місця?

– Ні, це неможливо! Це говорять люди, далекі від освіти!


– Розкажіть про Вашу родину. Ваші діти теж науковці і працюють у ЧНУ? Ви допомагали їм добиватися статусу науковця?

– Моя дружина Ольга працює директором у спецшколі №3, це школа для дітей з особливими потребами. Вона має спеціальну освіту, але ця робота дуже складна, тому дружина цілком віддається їй. Я навіть вже сварюся з нею через те, що вона з ранку до ночі у тій школі. Старший син Сергій закінчив наш факультет за спеціальністю «Історія» і захистив кандидатську дисертацію, зараз викладає на кафедрі історії України. Оксана, молодша донька, здобула вищу освіту за спеціальністю «Міжнародні відносини» у нас на факультеті, навчається в аспірантурі. Є у мене внук, Данилко, йому 4 роки, поки що один внук. З дружиною ми вже 30 років перебуваємо в шлюбі, в нас у жовтні якраз річниця.

Я б сказав неправду, якби запевняв, що своїм дітям не допомагав. Звичайно, підтримка була: сину підказував, яку краще взяти тему з історії, він захищався в Івано-Франківську. Донька навчається самостійно, бо міжнародні відносини – це специфічна сфера, де є багато політики. Найголовніше, що їм подобається те, чим вони займаються. А взагалі у нас династія: мій батько теж був істориком і закінчив наш факультет. Батько був природженим істориком, дуже любив історію, археологію. Саме він змалку привчав мене любити і вивчати історію. Ми з ним у селі на Хмельниччині, на його батьківщині, проводили розкопки на полі, де вода розмивала давні знахідки: кам’яні ножі, наконечники стріл, кам’яні рубила та глиняні фігурки. Батько багато розповідав про трипільську культуру. Але, на жаль, так сталося, що істориком він так і не став – працював редактором районної газети та директором школи. Взагалі він дуже любив писати, хоча де б він не працював, завжди в душі залишався істориком. Батько любив писати на історичну тематику, останні роки життя працював у газеті «Буковинське віче».


– Чим відрізняється родина науковців від звичайної родини? Можливо, тим, що за обідом говорить про науку, висуває теорії? Чи є через спільне заняття конкуренція в сім’ї?

– Говоримо про наукові проблеми, обговорюємо, що хто прочитав цікавого, які книги знайшов. Це дуже цікаво, і нам завжди є про що поговорити. А про конкуренцію я не можу сказати, бо ми працюємо в спільному напрямку і це більше співпраця, ніж конкуренція. Я дуже задоволений вибором дітей, адже їх дід теж хотів, щоб вони продовжували лінію у сім’ї.


– Більшість з тих людей, які навчалися на Вашому факультеті, працюють у різних галузях і досить успішно себе проявляють, деякі з них є знаними на теренах Буковини, наприклад, політолог та історик Ігор Буркут. Чи це пов’язано з тим, що на історичному факультеті панує якась особлива атмосфера, чи це, на Вашу думку, випадковість?

– Зі старшого покоління я б відзначив братів Коцурів – наших випускників, Віктор Коцур – це ректор Переяслав-Хмельницького педагогічного університету, а Анатолій – завідувач кафедри історії у Київському національному університеті ім. Т.Шевченка. Олександр Бойко – ректор в Ніжинському університеті, кілька десятків професорів і докторів науки, які працюють по всій Україні. Є генерали СБУ, народні депутати, висококваліфіковані управлінці різного рівня. Насправді є чим пишатися. Мабуть, це не випадковість, тому що історія – наука універсальна, що вчить життю на прикладі минулих епох, і тому наші студенти-випускники мають широкий кругозір, готові займатися політичною діяльністю, журналістикою і т. ін. Ці люди знаходять себе в творчому плані. До речі, у нас теж є на факультеті місце для амбітних і творчих: ми видаємо газету «Перед фактом».


– Як би Ви прокоментували те, що зараз відбувається в українській політиці? Ви коли-небудь були членом партії та чи брали участь у політичних баталіях?

– Мій син був депутатом облради, членом однієї із політичних партій, зараз є членом іншої партії. Але я ніколи не був у жодній партії. У радянські часи якось не встиг, а зараз не хочу, хоча, звичайно, за політичними подіями стежу, обговорюю всі питання, але я себе бачу більше в науці і в адміністративній роботі, якою й займаюсь.


– Які настрої сьогодні серед студентів? Чи цікавляться вони політикою?

– Зараз відбувається спад, якщо порівняти з 2004 роком, коли усі їздили на Майдан і брали участь у «помаранчевих» подіях. Революційна енергія нагромаджується, а потім вибухає. А зараз спад через розчарування, яке відбулося. Зараз, я вважаю, йде період нагромадження негативу, що раніше чи пізніше призведе до нового спалаху, якщо ситуація не покращиться. А якщо покращиться, то ця енергія піде в інше русло.


– Чи варто очікувати чергової революції?

– Якщо вона і буде, то не скоро. Це все залежить від влади. Тут все в її руках. Поки що влада показує себе не з кращого боку і робить усе для накопичення негативної енергії. Якщо їй вдасться зламати ці тенденції і змінити щось на краще, то, можливо, ситуація буде більш контрольованою і не призведе до спалаху. Однозначно сказати на даний момент не можна.


– Чи довго, на Вашу думку, протримається нинішня влада?

– Судячи з того, що ми бачимо, то довго! Таке враження складається…


– Як любите відпочивати? Яке у Вас хобі?

– Я запеклий гравець у настільний теніс, постійно тренуюся і їжджу на змагання. Іноді і в нас в університеті проводять змагання з цього виду спортивної гри. Також їздимо з дружиною і з дітьми збирати гриби. Нещодавно зробили вилазку, і я знайшов п’ять білих грибів. Були в Тарашанах після дощу. А всі мої друзі – запеклі рибалки, а от я чомусь риболовлю не дуже люблю. Відпочиваємо в Криму, в Туреччині.


– Чи бували Ви за кордоном? В яких країнах? Якщо порівняти, то чому ми й досі настільки відстаємо від наших сусідів, тієї ж Польщі?

– Думаю, що поляки зуміли консолідувати суспільство. У них багато зробила «Солідарність», пройшла боротьба з комунізмом, і їхнє суспільство об’єднане. На жаль, наше суспільство не є консолідованим. Воно занадто роз’єднане, причому у нас не просто різні думки у людей, а часто діаметрально протилежні позиції. Така роз’єднаність не дає можливості нам зібратися і добитися позитивних результатів. Є політичні сили, які на цьому роблять політику, бо коли суспільство роз’єднане, то деякі урядовці почуваються краще. Крім того, Польща має один вибір – орієнтується на Захід і більше ні на кого, а в нас один тягне на Захід, інший – на Схід, а невизначеність ситуації, не дозволяє щось робити позитивне. Польща за рахунок західного вектора отримала величезні кредити, зуміла ними скористатися, і зараз вони на порядок вище від нас саме у цих дрібничках, що роблять наше життя пеклом. Також поляки мають більшу історію державності: вони до 1793 року мали державність, потім її втратили, а от 1918 року знову відродили і з того часу зберігали її. Вони краще розуміють, що таке держава, і є патріотами. У них набагато сильніше розвинуте громадянське суспільство.


– Триває вступна кампанія. Чи очікуєте напливу студентів, адже Ваш факультет дуже популярний серед гуманітаріїв?

– Так, на наш факультет дуже багато подано заявок, ми серед лідерів. Наразі на чотири спеціальності на стаціонар до нас подано понад 1300 заявок. Найбільше на спеціальність «Історія» – 500 заявок, на «Політологію» і на «Міжнародні відносини» теж багато охочих вступити. Це при тому, що нам держзамовлення скоротили. Завжди мали багато студентів-платників, і за рахунок цього ми виживаємо у фінансовому плані.


 Крім того, в нас проходить бурхливе студентське життя, тому наш факультет популярний, а це приваблює. Наш факультет 7 років поспіль посідає перше місце в університетській спартакіаді серед 16-ти факультетів, також організовує веселий обряд посвяти студентів, цікаві акції для студентів на різні свята, наприклад, День Валентина або День студента. Нашим студентам на все життя запам’ятовується період перебування в університеті низкою яскравих подій.


– Один український сучасний філософ сказав, що якщо колись університет був місцем здобуття освіти, то зараз це місце світського життя молоді, де хлопці та дівчата спілкуються з ровесниками і шукають собі пару? Чи погоджуєтеся Ви з таким твердженням?

– Це дуже правильна думка. Це чудово, бо молоді люди потрапляють у коло однодумців з однаковими інтересами і потребами. До речі, зі своєю дружиною я познайомився на дискотеці в третьому гуртожитку університету. Вона навчалася на біофаці. Тому це, на мою думку, природний процес, тому що, спілкуючись, вони вчаться знаходити друзів та опонентів, дискутують з різних питань. Адже де студенти найбільше спілкуються? Звичайно, в бібліотеках! Університет для них є клубом за інтересами. Я бачу, що це позитивно, бо університет дає не лише освіту, а й певний рівень культури, рівень свідомості, оскільки наше завдання – не лише дати знання, а й виховати людину, що не менш важливо!


– Ваше кредо в житті?

– Не маю спеціального кредо, але я оптиміст і завжди кажу, що все, що робиться, то на краще!


Оцінити матеріал:
(2 голосів)

Коментарі

Додати коментар

Забороняється розміщення коментарів, що містять: відверте рекламування, зокрема рекламування інших вебресурсів. Грубі, нецензурні вирази й образи в будь-якій формі. Безглузду інформацію, що не має сенсу (флуд). Такі коментарі видаляються без попередження.

Захисний код
Оновити

Коментарі Vkontakte.ru


Загрузка...
Альфа-Банк UA CPL

Нові блоги

Реєстрація

*
*
*
*
*

* Поле обов'язково для заповнення