Буковинська правда: Суспільно-політична газета Чернівецької області

У Чернівцях в одному з дитячих садочків міста утворився недитячий конфлікт.

Одну з працівниць садка мама вихованця звинувачує у застосуванні сили до своєї дитини. Причому звинувачення про побиття сина від мешканки Чернівців є непоодиноке. Вже вдруге з подібною проблемою стикається мати потерпілого сина.

Конфлікт виник в садгірському садочку при НВК «Берегиня», де саме цей садочок відвідує маленький член сім’ї Симирга – 5-річний Микита. Вихователем садочка старшої групи «А» працює Малиш Світлана Петрівна (на фото), яку звинувачують в неодноразовому побитті 5-річного хлопчика Микити.

Перший конфлікт стався ще в жовтні 2015 року, коли батьки Микити Олег та Христина (на фото) забираючи малюка додому помітили краплі крові на його одязі. Обстеживши уважно сина, побачили залишки крові безпосередньо в носі. Поспілкувавшись з сином та іншими дітьми, батьки з’ясували, що вихователь Світлана Малиш вдарила 5-річного Микиту по голові, після чого з носа пішла кров. Тоді ж про цей інцидент одразу повідомили завідуючу садком при НВК «Берегиня» при школі та директора НВК «Берегиня», написали скаргу в управління освіти Чернівецької міської ради. В управлінні освіти провели внутрішнє розслідування, за результатами якого «з’ясували», що нібито Микита видував носа, після чого в нього пішла кров і нібито випадково кров потрапила на одяг. Нібито це сталось до обіду, а дітки одразу пішли відпочивати, тому батьків вихователь Світлана Малиш не повідомила і з невідомих причин не відвела дитину до медпункту. За результатами перевірки все ж вихователь Малиш отримала свою догану.

Саме цей вихователь Світлана Малиш стала знову безпосереднім учасником чергового конфлікту. Батьки вчергове дізналися в дітей і безпосередньо в свого сина, що він знову став жертвою побиття від вказаної виховательки. Чи бажання помсти за попередню догану чи це звичайні методи виховання у Світлани Малиш батьки не знають, але впевнені, що такі вихователі не мають морального права працювати з дітьми. До речі, Світлані Малиш восени директор школи доручає першокласників, саме тих діток, яких вона наразі виховує.

Батьки терпіти в черговий раз таке ставлення не стали і знову звернулися до управління освіти Чернівецької міської ради з вимогою відреагувати на такі дії вихователя і звільнити її, так як вона ігнорує правила поведінки з маленькими дітьми та застосовує фізичну силу до дітей.

Свою вину, зі слів батків потерпілого сина, вихователь Світлана Малиш категорично не визнає, а про те, що діти масово підтверджують побачене побиття каже, що вони видумують.

Конфлікт переріс у особисті погрози і зі слів матері потерпілого, вихователь Малиш, володіючи інформацією, що Христина Симирга є вагітною і має певні проблеми з вагітністю, передзвонила Христині Симирзі і під погрозами наврочити ще ненародженій дитині Христини, вимагала не робити їй проблеми, додавши, що діти нехай думають що говорять, адже незабаром вона стане їх вчителькою.

Директор навчально-виховного комплексу «Берегиня» Капустяк Галина Панасівна дала коментар «Буковинській правді» і розповіла, що наразі Світлана Малиш є у відпустці, а щодо інциденту з побиттям проходить внутрішнє службове розслідування.

Пані Галина розповіла про конфлікти між Світланою Малиш та сім’єю Симирги, розповівши, що конфлікт у них ще з жовтня 2015 року і переказавши нам аналогічну версію конфлікту, повністю ідентичну версії управління освіти, яку ми зазначили вище.

Наразі про нещодавній повторний інцидент насильства над дитиною директор НВК «Берегиня» вирішила тактовно сильно не акцентувати. Обмежилась Галина Капустяк тим, що після інциденту, не проти була провести спільну зустріч з батьками та всіма ініціаторами конфлікту, але не встигла.

Натомість директор НВК розповіла про інцидент, який стався після інциденту з побиттям дитини та погроз Христині Симирги від вихователя.
8 червня зранку, близько 10 години ранку, коли діти в групі снідали, Симирга Христина взяла виховательку Малиш за волосся і застосовуючи фізичну силу, вчепившись руками у волосся виховательки, привела її до вихователя-методиста (завідуючої садком) для того щоб вияснити ситуацію.

За словами директора, вихователь Малиш написала заяву в міліцію на сім’ю Микити Симирги про побиття. Щоправда на запитання щодо ступіню важкості побоїв (середньої чи легкої важкості) пані Капустяк зазначила, що вона не в курсі.

Галина Капустяк також запевнила, що подібних інцидентів у них в закладі не було жодних і на Світлану Малиш не було більше жодних скарг. Директор підтвердила, що планує у вересні перевести пані Малиш у шкільний підрозділ, після чого Світлана Малиш буде навчати першокласників. Особисто директор стоїть повністю на стороні вихователя і навіть не думає про його звільнення чи покарання.

Нагадаємо, що ще в 2010 році було ухвалено рішення про реорганізацію школи №34 в навчально-виховний комплекс "Берегиня". Крім існуючого на той час загальноосвітнього, відкрили ще і дошкільний навчальний заклад.

Взяти коментар щодо питання побиття в управлінні освіти Чернівецької міськради на жаль не вдалося через ухилення його керівником Мартинюком Сергієм Васильовичем від зустрічі.

В управлінні освіти Чернівецької міської ради в приймальні спочатку необачно призначили зустріч з паном Мартинюком, але прийшовши в зазначений час керівника на місці не виявили. На прохання надати коментар щодо інциденту з побиттям його заступниками чи іншими чиновниками управління – отримали категоричну відмову, нібито лише керівник володіє необхідною інформацією. На чергове прохання призначити зустріч у зручний для пана Мартинюка час, секретар відмовилась, надавши при цьому його номер телефону, з якого ніхто жодного разу так і не відповів. Ще декілька візитів результату не дали. Вимушені були звернутись офіційно і чекати відповіді на основні запитання. Витяг з і нформаційного запиту:

«Враховуючи вищезазначене, а також неможливість потрапити до Вас на особистий прийом, прошу надати мені наступну інформацію:
1. На якій стадії розгляду повторна скарга Симирги Христини Василівни від 9 червня 2016 року щодо побиття її сина Симирги Микити Васильовича в старшій групі «А» ДНЗ «Берегиня» вихователем данного ДНЗ Малиш Світланою Петрівною.
2. Чи проводиться внутрішнє розслідування з данного інциденту і на якій воно стадії?
3. Чи були інші скарги на вихователя ДНЗ «Берегиня» Малиш Світлану Петрівну?
4. Чи проводилась психологічна експертиза дітей старшої групи «А» ДНЗ «Берегиня»?
5. Скільки скарг на побиття в садочках було отримано за останні 5-ть років в Чернівцях і які були результати (наслідки) реагування на ці скарги?»

Якщо ваша дитина відвідує школу чи дитсадок – не виключено, що одного дня вона може поскаржитися на те, що зазнає насильства – фізичного чи психологічного. Захищати права своєї дитини вам, можливо, доведеться самотужки: проти вас можуть об’єднатися не тільки працівники дитсадка чи школи, але і батьки інших дітей.

Школа і садок, на жаль, захищає не дітей, а педагогів. В нормальній правовій державі мають бути механізми оскарження поведінки вчителів чи вихователів. Кругова порука не відповідає демократичним ідеалам. Система побудована так, що захищає себе сама.

Психологи вже давно визначили, що для перевірки таких ситуацій існують валідні та надійні тести, ігрові форми роботи, аби виявити випадки насилля. Зазвичай симптоми насилля в садочках чи школах можна розпізнати самостійно.

Насилля може бути або моральним, або ж фізичним. І не завжди діти про це розповідають. Тому для цього проводяться спеціальні тести у ігровій формі. Наприклад – «садочок для тварин», де дитина може відтворити ситуацію у своєму садочку на уявному садочку для тваринок. В такій грі батькам варто зважати чи взагалі їхня дитина схильна до фантазування і чи включається емоційно під час гри.

Діти, які зазнають насилля у навчальних закладах різко змінюють модель поведінки – вони стають дратівливі, замкнені. У них порушується апетит, сон, з’являється почуття тривоги. Дитина може по-різному реагувати на вихователів: одного, побачивши, поводитись нормально, а під час зустрічі з іншим – починає плакати, кричати. Хоча за одним симптомом дитини про насилля стверджувати не можна, це лише підозра батьків, яку потрібно перевірити у спеціаліста.

Базова довіра до світу формується до річного віку. Коли дитина розуміє, що поруч з нею мама і тато, що в світі безпечно, і що б не сталося - все буде добре. А якщо відбудеться фізичне втручання – може бути порушена ця базова довіра. Дитина почувається беззахисною. Методи виховання кожен із батьків обирає сам. На жаль, нерідко, одним з «вихователів» є ремінець. Та ось у педагогічних закладах категорично забороняється будь-яке фізичне насилля.

Христина Симирга припускає, що таких випадків може бути й більше, та часто батьки вирішують не «піднімати шуму» - змінюють садочок, групу, чи взагалі забирають на домашнє виховання. А в садочках керівники стають на бік вихователів, а не на бік дитини.

Зі слів батька Микити, батьки більшості інших дітей на зборах їх не підтримують. Як виявилося, така реакція є типовою для батьків дитячого колективу. Зазвичай батьки інших дітей просять "не давати справі ходу" з різних причин. Ця проблема має глибоке коріння, тому що покарання як виховний метод застосовувалося дуже давно і довго, і тому батьки виправдовують фізичне насильство. Сучасні батьки воліють не втручатися в "дитячі проблеми", тому що коли вони самі ще ходили до шкіл та дитсадків, проблеми дітей взагалі не обговорювалися. Батьки не хочуть зайвих клопотів. Вони думають приблизно так: "у мене - робота, я працюю зранку до вечора, я і так зайнятий. Нехай дитина випливає сама, треба вчитися життю". В радянські часи, якщо з дитиною щось траплялося - вважалося, що винувата сама дитина. Коли ж конфліктна ситуація стосується чужої дитини, батьки воліють або зберігати нейтралітет, або беруть сторону педагога. Вони вважають, що якщо їхній дитині добре, то захищати іншу дитину немає сенсу. Вислів "Моя хата скраю" досі залишається на Буковині актуальним.

Будь-яка мама зробить все, щоб захистити власну дитину, щоб вчитель не почав злитися і на неї теж. Батькам набагато легше підтримувати цю систему такою, як вона є, ніж піти проти одного такого вихователя, а незабаром і вчителя. Інша причина, чому батьки не критикують випадки насильства стосовно дітей – налагодження добрих стосунків з вихователем (вчителем).

Одна з мам знала про такі порушення, через які дитсадок могли б закрити, але вона сказала, що від цього у нас буде ще більше проблем. Деякі батьки знають, що інших дітей б’ють, ображають, проте нічого не роблять, бо їхню дитину не ображють. Олег Симирга вважає, що дитина у таких батьків теж є жертвою, бо вона це спостерігає.

Якщо насильство є нормою і за це немає ніякої відповідальності – стає страшно жити в світі, де за тебе ніхто не постоїть, ніхто не захистить твої права. Дорослою така людина буде закриватися, не буде шукати справедливості.

Часто єдине, що можна змінити в такому випадку – це заклад, особливо коли ситуація вже дійшла до втручання контролюючих органів. В будь-якому разі, батькам варто замислитися, чи такий заклад відповідає інтересам дитини.

Відстоювати свої права чи ні – це внутрішній вибір кожної людини. Чи дати дітям віру в те, що їхні права будуть захищені, залежить від кожного з нас.

Коли буде поставлена крапка у цій справі – поки невідомо. Ще не завершила роботу спеціальна комісія. В управлінні освіти Чернівецької міськради ховаються від незручних запитань, а у конфлікті Христиину Симиргу підтримують на жаль не всі, чимало чиновників та колег заступилися за виховательку Світлану Малиш, яку звинувачують у насиллі над дитиною. Кругова порука наразі у Чернівцях процвітає…а ми в свою чергу будемо чекати відповіді від управління освіти і результатів розслідування.